Журавлиний крик

– А вона сказала великому мудрецевi свiту, коли той завiв розмову про закрiпачення московських селян, вашi, мовляв, смiливi принципи придатнi для трактату, а не для дiла, ви маете справу з папером, що все стерпить, а я з людьми. І в той же час, лицемiрно афiшуючи себе ученицею Монтеск'е, складае прожекти найгуманнiших законiв на пiдставi його праць. О, бiдний директор бiблiотеки пiвнiчноi Семiрамiди!

Гарячого лiкаря зупинив його колега, старший з виду, спокiйний. Поклав йому руку на рамено й легким порухом голови вклонився бакалавровi фiлософii.

– Я юрист, мосье. Мое iм'я Шарль. Я об'iздив багато краiн Європи, щоб познайомитися з правовими нормами сучасного свiту. Мене цiкавить не тiльки юриспруденцiя, а й iсторiя. Я трохи знайомий з минулим Украiни, читав працi Вольтера з цього питання. І тому прошу вибачення за нетактовнiсть нашого колеги, який, хоч i не зi злого умислу, образив вашого лицаря. – Вiн кивнув у бiк сивовусого козака, що сидiв у задумi i, мабуть, не прислухався бiльше до розмов. Бакалавр фiлософii слухав i одночасно стежив за козаком, наче боявся, щоб той не вийшов з шинку.

 – Але я не можу збагнути, як це сталося, що Запорiзька Сiч з вiльноi демократичноi республiки стала опорою темноi сили деспотизму. Розумiю, е примус, але ж покора тиранам, видно, ввiйшла у вашу психiку. Який був момент – Пугачов! Революцiя! Хай темна, неосвiчена, проте вона захитала основами iмперii. Чому запорiзьке козацтво не пiдтримало повстанцiв, а навпаки – пiшло на службу до самодержця?

У залi почувся приглушений стогiн: якийсь гевал, звалившись на стiл, мимрив мирно у дрiмотi.

Козак сидiв незворушно, зiжмакавши в кулацi довгого оселедця.

– А як пояснити, – вiдказав бакалавр фiлософii, – що колись у Римi мiсце Цицеронiв,Катонiв, Лiвiiв зайняли громадяни, що не смiли висловлювати своiх думок, та чернь, для якоi вище блаженство полягло в тому, щоб дiставати по дешевинцi iжу й витрiщатися на процесii?

– Очевидно, в Римi не стало бiльше трибунiв, яких народ мiг слухати. Але тут… Я чув дещо про Сковороду, читав працi Ломоносова, сьогоднi, зрештою, розмовляю з вами…

– У Римi, крiм трибунiв, не стало ще й магiстратiв, якi народ мiг обирати.

І на Украiнi це вже сталося. Вибори на Сiчi скасованi, гетьманськоi автономii давно вже немае. А коли люди не беруть участi в управлiннi державою, то вони починають вiдчувати лише свое безсилля i тому або вигадують собi iдолiв, на яких iм, безсилим, хочеться опертись, або ж покiрно приймають привезених.