Михайль Семенко

Згадайте хоча б «Автопортрет» Пабло Пiкассо, де митець, нiби розiтнувши свое обличчя, зобразив себе одночасно у рiзних ракурсах – в анфас, профiль, труакар… А тепер уявiть собi поруч поезоживопис – живописний «Автопортрет» Пiкассо i поетичний «Автопортрет» Семенка… Спiльний пiдхiд до художнього самозображення…

* * *

Навiть у круговертi непростих мистецьких доль людська i творча бiографiя Семенка вражае такими контрастами падiнь i злетiв, таким поеднанням простого й непояснюваного, викликаючим захоплення чи несприйняття, що, коли вiдтворюеш його образ, не уникнути слова «легенда»…

Не хотiв би, щоб ви, шановний читачу, опинились пiд жорстким пресом тлумачень i осмислень.

Тож, неупередженi, наблизимось до його, не буде перебiльшенням сказати, скандальноi постатi. Уявiмо ii живою, у русi, у змiнах.

Семенка за життя звинувачували у рiзних грiхах i «злочинах»: як поета – за епатаж, позерство, саморекламу, як людину – за безсоромнiсть, навiть хулiганство.

…Одразу пiсля написання «Автопортрета» Семенка з’являеться пародiя на нього:

Заслiпнивсь до одчаю

Чаю.

Семенка читати стану.

тану!

ану.

ну.

Позiхаю,

хаю.

аю.

ю.

Сплю.

Викрити пiдробки «пiд Семенка» не становило б складностi, якби вiн сам часом не опускався нижче свого рiвня, визнаймо, бувало й таке…

У душевному просторi i, вiдповiдно, у художньому свiтi украiнського поета Михайля Семенка вiдбувались безкiнечнi модуляцii i метаморфози духовностi, якi вiн вiдкривав людям, i це надзвичайно збуджувало сучасникiв.

…Ось Семенко привселюдно манiфестуе: «“Кобзар!”» Кидае виклик украiнськiй громадi, яка готувалась до вiдсвяткування 100-рiччя вiд дня народження Тараса Шевченка, – посмiв посягнути на святе. Розгнiваний батько готовий був вiдректися вiд сина!

…Ось Семенко у лiричнiй, сказати б, iнтимнiй сповiдi переможно оспiвуе акт кохання, подумати тiльки (заплющiть очi, закрийте вуха, надцнотливi) – статевий акт. І це в украiнськiй лiрицi! Дехто обурювався – порнографiя!

Вiн жив вiдкрито, його життя проходило на очах у всiх.

А у посякденнi його поведiнка, в узвичаеному розумiннi цього слова, була далеко не бездоганною. Й не дивно, що навколо його iменi накручено стiльки напiвправди i брехнi, що навiть сьогоднi, з висоти часу, у цьому непросто розiбратись. Так, поголос не пощадив Семенка. Деякi його людськi слабкостi ставились йому за велику провину ще за його життя.