Михайль Семенко

Та зрештою, всi цi свiдчення, навiть поголос – лише канва для роздумiв читача…

Отже, скандал – не заради скандалу? Скандал – як спосiб привернення уваги до себе, до своеi творчостi…

Що поробиш, отаким i увiрвався до украiнськоi художньоi культури – Михайль Семенко – у протилежностi оцiнок сучасниками його життя i творчостi. Там, де Семенко, – чекай скандалу, що у життi, що у творчостi. Ортодоксальна постать, вiн нiкого не залишав байдужим.

Ах, не можу бути нiким i нiчим я,

окрiм Семенка.

Вибачайте, ну, ось такий я, визнае поет, приймайте – не сприймайте, але, певен, повз не пройдете.

* * *

Так хто ж такий i що ж то за явище – Михайль Семенко?..

У 20-тi роки минулого столiття його творчiсть мае могутнiй громадський резонанс в Украiнi: вiд абсолютизацii – викликав захоплення у друзiв-митцiв: Миколи Бажана, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Юрiя Яновського, яких з часом наречуть видатними, – до повного несприйняття, викликаючи пiдозри у деяких колег, особливо так званих сексотiв (украiнського перекладу слова «сексот», тобто секретний спiвробiтник, немае…), якi, за завданням НКВС, винюхували в його поезii антирадянськi настроi, провокували на антирадянськi висловлювання, та магнетичного впливу на мiську студентську молодь – вечори футуристичноi поезii Семенка збирали по всiй Украiнi повнi аудиторii i, траплялося, закiнчувалися скандалами на мистецькому грунтi…

У 30-тi роки минулого столiття розгублений поет кидаеться на всi боки.

Коли були лiквiдованi всi лiтературнi об’еднання, у тому числi знищено футуристичний часопис Семенка «Нова генерацiя», якийсь час незугарно клянеться у своiй вiдданостi радянськiй владi, щоб нiхто нiчого не запiдозрив… Марно намагаеться вписати непокiрний украiнський футуризм у нормативнi прописи методу створення мистецьких шедеврiв – загальнорадянського соцiалiстичного реалiзму… Вiдмовляеться вiд свого псевдонiма – i цим вiд футуризму? Чи заховав у глибини душi до кращих часiв, на якi уже й не сподiвався, своi мистецькi уподобання?. . Зрештою, замовкае…

Зловiсного 1937 року, в потоцi масового знищення украiнськоi творчоi iнтелiгенцii, на нього чекало ординарне i неминуче у тi часи: арешт, звинувачення у антирадянськiй терористичнiй дiяльностi, розстрiл. А далi…

«Далi», з наголосом на другому складi, якого вiн пропагував на сторiнках часопису «Нова генерацiя», для нього вже не було. І «далi», з наголосом на першому складi, – ще не було.