Никифор Дровняк

Тож лемкiвська громада вважала свого земляка за безбатченка. Таким його вважатимемо i ми.

Хрестили його у церквi святих апостолiв Петра i Павла. Достеменно вiдомо, що прийняла його на свiт криничанка Ангелiна Шиварло. Ненашками, тобто по-лемкiвськи хресними батьками, були також криничани – Андрiй Козак i Катерина Рiствей. Одержав прiзвище вiд матерi, доньки Гжегожа i Тетяни, а от що стосуеться iменi…

1971 року львiвський художник Роман Турин, першовiдкривач i багаторiчний дослiдник творчостi Никифора, за допомогою землякiв виявив його офiцiйну метрику, видану греко-католицькою церквою Криницi на iм’я Єпiфанiуша Дровняка.

Охрестив i виписав метрику о. Миколай Куропас, парох греко-католицькоi парафii у Криницях. Оскiльки позашлюбнi дiти мали право отримувати iм’я за святками, охрестили його за чотири днi по народженню Єпiфанiушем на честь святого Єпiфанiя, якого Церква вшановуе 25 травня. Помiтьте: iм’я Єпiфанiй у перекладi з грецькоi означае «одкровення», «явлення Бога». Явлення Бога – талант вiд Бога…

От пишу цi рядки, а в душi звучить:

«Ой, радуйся, земле,

Син Божий народився…»

Але, мабуть, через екзотичнiсть iменi як тiльки його не називали… Невiдомо звiдки взялось це iм’я, але для криничан вiн був Никифором (по-лемкiвськi «Ницифором»), i так за ним i до сьогоднi закрiпилося це iм’я.

Вiн охоче вiдгукувався на нього. А пiзнiше i пiдписував деякi своi картини як «Никифор художник – Никифор митець». Та на цьому iсторiя з його iменами-перейменуваннями не закiнчуеться. Але про це свого часу…

Обряд хрещення символiчно визначав духовну i культурну приналежнiсть хрещеного, у випадку з Никифором у греко-католицькiй церквi – його приналежнiсть до лемкiвського етносу.

Першi кроки Никифора з матiр’ю.

Далi його бiографiю i початок шляху «жебрак – митець» реставруватимемо за уривчастими розповiдями i письмовими свiдченнями старих лемкiв, знайомих iз Никифором, дiтей старих лемкiв, якi чули вiд батькiв перекази про нього.

Побувавши у Криницi, переконався, що й дотепер е люди, якi добре пам’ятають, як жив i творив Никифор.

Етнограф, бойкознавець i лемкознавець Наталiя Кляшторна у своему дослiдженнi «Хотiв лемко малювати» наводить свiдчення лемкинi Ольги Висоцькоi, котра знала матiр Никифора. Вiд неi ми довiдуемось, що «Євдокiя мала серйознi фiзичнi вади. Ходила на пальцях i завжди швидкою ходою.

Тягнула за собою малого Никифора, завжди бiжучи. Вiн так швидко не мiг.