Остап Вишня. Невеселе життя

Припустiм тепер, що Остаповi Вишнi давала «замовлення» i «вiдстала безкультурна селянська маса», але при чому ж тут «малоросiйське мiщанство, що плекае народницькi мовнi тенденцii»? Коли це i де це «малоросiйське мiщанство, мiщанство якоiсь гопакiвсько-шароваристоi петлюрiвськоi «вернигори», яке завжди говорило жаргоном, – коли це i де це воно плекало «мовнi тенденцii» глибоко-народнього словника»? «Же ву прi парле ву франсе»?

– Та я ж сказав вам, що ми цей роздiл викреслюемо, – мало не скрикнув тов.

Европенко-Европацький. – Переходьте, будь ласка, до другого.

2. «У ОСТАПА ВИШНІ Є СВОЯ ТЕХНІКА КОМІЧНОГО»

«Нас не цiкавитиме нижче технiка комiчного О. Вишнi з погляду чистоi технiки».

    Ол. Полторацький

– Нi, – сказав тов. Европенко-Европацький. – Ми почнемо не з «технiки комiчного», а з такого от обурення:

«Якась обов’язкова детермiнацiя iдеологii шлунком i гонораром, – пише Полторацький. – Якесь ставлення до письменника як до утриманця держави. Психологiя кокотки вiд лiтератури, рантье в умовах iснування зберкас i украiнбанкiв».

Що ви на це скажете?

– Поперше, я спитаю вас, яким твердженням Вишнi викликано цю гарячу фiлiпiку?

– Твердженням, що «найголовнiше для письменника – гонорар».

– Ну, так от, – сказав я. – Щоб цiлком зрозумiти, чого так обурився ваш фурорист, треба ознайомитися зi змiстом тiеi гуморески, що з неi вирвано вищезгадане твердження. Гумореска ця зветься «Письменники» i висмiюе вона головним чином саме той футуризм, що його невдалим апостолом i виступае Полторацький.

Бiльше за це – гумореска висмiюе (в гонорарному сенсi) саме того хуториста Гео Шкурупiя, який нещодавно написав нацiоналiстичний твiр пiд назвою «Жанна-батальйонерка». Це щодо того, чого так обурився Полторацький. Тепер по сутi.

Ви, тов. Европенко-Европацький, теж вважаете, що радянський письменник не е «утриманець» пролетарськоi держави? Теж? А чиiм же тодi, на вашу думку, «утриманцем» мае бути пролетарський письменник? Закордонного капiталу? Чи саме таку свiдомiсть радянського письменника ви вважаете за «психологiю кокотки вiд лiтератури»? Ну, знаете, коли так, то з такою «фiлософiею» ви ще довго будете наближатись до радянськоi влади.

З такою «фiлософiею» ви далеко не одiйдете вiд «вiльного, незалежного художника» Сергiя Єфремова, що, використовуючи славетного «держвидавiвського коня», в той же час нiяк не хотiв визнати себе за «утриманця» пролетарськоi держави.