На нашем сайте вы можете читать онлайн «Остап Вишня. Невеселе життя». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Остап Вишня. Невеселе життя

Дата выхода
30 ноября 2020
Краткое содержание книги Остап Вишня. Невеселе життя, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Остап Вишня. Невеселе життя. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
Остап Вишня. Невеселе життя читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Остап Вишня. Невеселе життя без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Узялися дуже ретельно… А потiм за щось завелись, зразу за голоблi (була в них така зброя, на манiр лицарських середньовiчних списiв) та як зчепились полемiзувати… Полемiзували-полемiзували, аж дивляться – у всiх кров тече… Тодi повставали й стогнуть:
– Якби ж знаття, що один одному голови попровалюемо, не бились би.
Сильно тодi в них культура затрималася… Та й не дивно: з попроваленими головами не дуже культурне життя налагодиш…
Вирiшили якось вони театр органiзувати. Запросили спецiальну людину.
Тодi почухались.
– Якби ж знаття…
І почали знову.
І не було жоднiсiнького чухраiнця без отого знаменитого:
– Якби ж знаття…
Якось-то воно буде. Я так i знав.
З цiею головною рисою тiсно з'еднанi четверта й п'ята риси в чухраiнцiв, а саме: «якось-то воно буде» та «я так i знав».
Коли чухраiнцi було починають якусь роботу, хоч би в якiй галузi iхнього життя та робота виникла, i коли хто-небудь чи збоку, чи, може, трохи прозорливiший зауважив:
– А чи так ви робите?
Чухраiнець обов'язково подумае трiшки, почухаеться i не швидко прокаже:
– Та! Якось-то вже буде!
І починае робити…
Коли ж побачить, що наробив, аж пальцi знати, тодi:
– Я так i знав!
– Що ви знали?
– Та що отак буде!
– Так навiщо ж ви робили?
– Якби ж знаття…
– Так ви ж кажете, що знали?
– Так я думав, що якось-то воно буде!
Один iндiйський мудрець, коли йому про це тодi розповiдали, сказав:
– Дивне якесь perpetuum mobile.
Забув. Спiзнивсь.
Друга риса – «забув» i третя – «спiзнивсь» характернi так само риси для чухраiнцiв, але вони особливих пояснень, гадаемо, не потребують…
– Чому ви цього не зробили?
– І-i-i-ти! Забув! Дивись?!
Або:
– Чого ж ви не прийшли?
– Та засидiвсь, глянув, дивлюсь – спiзнивсь! Так я й той… облишив. Якось-то, сам собi подумав, воно буде.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Істинно дивний народ.
Роздiл III
Краiну «Чукрен» залила стихiя разом iз Атлантидою.
Один чухраiнський поет, грiзноi стихii перелякавшися, залiз на височенну вербу й чекав смертi. Коли вода вже заливала його притулок, вiн продекламував журно:
Ой, поля, ви, поля,
Мати рiдна земля,
Скiльки кровi i слiз
По вас вiтер рознiс.



