Остап Вишня. Невеселе життя

З цього опису видно, як фальшиво-iдеалiстично подае Вишня постать (?) соцiалiстичноi революцii. Звичайно, з такого образу можна було б тiльки смiятись, коли б сама гумореска не промовляла чогось бiльшого. А от що каже Революцiя Обивателю:

«Я в бурi бурянiй принесла тобi машини, домни, паси… А ти «запальнички» почав робити… Я засвiтила твоi мартени, я завертiла твоi машини»… i т. д. (III—67).

Що хотiв сказати Остап Вишня оцiею розмовою мiж революцiею i обивателем? І насамперед, що вiн розумiе пiд словом «обиватель»? Як ми бачили з наведених цитат, революцiя каже, що вона вiддала йому машини.

Кому вiддала революцiя машини? Пролетарiату. А чому Остап Вишня називае його обивателем?

Для пояснення цього досить пригадати те дике скавучання, яке доводилось чути з боку Хвильового i хвильовiстiв, з приводу непу. «Сталася зрада революцii» – так гукали Хвильовi. Тепер прекрасно вiдомо, чого коштувало оте iх «надреволюцiйне» виття. Класовий ворог будь-яким способом хотiв зробити наклеп на чергову стадiю соцiалiстичного будiвництва з тим, щоб пiдiрвати вiру в правдивiсть генеральноi лiнii партii i зрештою повернути рядянську краiну на шляхи капiталiзму й фашизму.

При чому останне вони теж назвали «революцiею». Як ми бачимо, Вишня й тут докладае своеi краплинки отрути, порiвнюючи будiвника соцiалiзму до обивателя, не гiдного революцii.

4. МИСТЕЦЬКА МАШКАРА ОСТАПА ВИШНІ

Нацiоналiстичнi друзi Остапа Вишнi завжди намагалися довести, спираючись на минулу участь Остапа в радянськiй пресi, що Остап Вишня – це неухильний i моментальний популяризатор всiх заходiв радянськоi влади, «Остап Вишня – це украiнський Дем’ян Бедний» – ось що намагалися вони довести.

Але досить нам прочитати Вишневу автобiографiю, щоб зрозумiти, що це була цiлковита брехня. Почитаймо, що пише сам Вишня про себе:

«Весь тягар громадянськоi вiйни перенiс: i в черзi по пайки стояв i дрова саночками возив… а найтяжче було носити два пуда борошна… а таки донiс. Не кинув «здобуткiв революцii» (I—16).

«Ну, а потiм пiд’iхала платформа, мене й посадили. Потiм випустили, але я вже з тоi платформи не злазив. Нема дурних» (I—16).

«Чого я був у Кам’янцi, питаете? Та того ж, чого й ви» (I—17).

От тобi й «Дем’ян Бедний»! Колишнiй петлюрiвець, що вже був один раз в БУПРi за свою контрреволюцiйну дiяльнiсть, а потiм, випущений звiдти, спритно спромiгся провадити цю контрреволюцiйну дiяльнiсть в галузi лiтератури. Ось що вiн був насправдi.