На нашем сайте вы можете читать онлайн «Григорій Косинка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Григорій Косинка
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Дата выхода
22 ноября 2019
Краткое содержание книги Григорій Косинка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Григорій Косинка. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
До книги увійшли дві автобіографії письменника (1923, 1925), незавершене і ненадруковане за життя оповідання «Фавст» (1923), спогади про Григорія Косинку його матері Наталії Стрілець та дружини Тамари Мороз-Стрілець, а також вибрані оперативні документи про стеження за молодим талановитим майстром слова, що розпочалося ще напочатку 1920-х років. Із донесень таємних агентів (сексотів) формувалася справа-формуляр, яка велася фактично до арешту Г. Косинки і його розстрілу у грудні 1934 року.
Григорій Косинка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Григорій Косинка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Дзинь-бом, дзинь-бом…
(Подати уривки з пiснi, настрiй. – Авт.).
– Слухай, – каже менi Фавст, – вони спiвають цiеi пiснi так, як смуток власний п’ють… Правда, чи? А менi здаеться, нема чого й сумувати: справдi, я пережив був таку велику радiсть i захоплення, що й досi обертом голова йде, як згадаю минуле…
Кiнь був у мене – Іскра, а коли виiздила наша сотня з лiсу – у гривах кiнських пiснi цвiли, зеленi бори дороги нам стелили, i ми були самi, як бiр, зеленi – такi молодi й завзятi…
На команду: «Кiннота, на конi!» вихром злiтали, острогами дзвонили i стременами бряжчали, аж пiдкови цокотiли в коней – мчали так степами украiнськими; а поруч – бiр, бором – нiч з вогнями йде: тодi горiли бори…
І знову спiвали староi тюремноi пiснi:
Слишно там iдуть…
Где-то, кого-то на каторгу ведуть…
– Не спiвайте! Не зацвiтуть, нiколи вже не зацвiтуть пiснi на гривi мого коня! І я все-таки не буду журитися: ми вмираемо в iм’я наступних поколiнь…
Пiдiйшов до дверей, довго читав видряпане нiгтем:
«Тут була остання нiч… Ми загинули за волю свого народу; той хто одвiдае цю камеру, хай згадае нас… Земля украiнська кров’ю окроплена, вони – гнiй i труп… Люди без волi, без бажання навiть…»
Далi все було засмальцоване, так що годi прочитати.
Фавст стояв i довго думав: йому не треба було говорити такi слова, не до нього звернена була скарга смертникiв…
– «Остання нiч», – зафiксувала його пам’ять. – Коли ця остання нiч прийде до нього, Конюшини?
Знесилений упав на залiзне лiжко.
– …Сьогоднi – багата кутя, ая… У мене не було ще тодi Іскри, не цвiли пiснi нашi над борами. Стояла мати коло столу, лямпадку перед образами засвiчувала:
«Святий вечiр, дiти, надходить, – казали, – не пустуйте!»…
І долiвка в хатi, вимазана Оксанкою, блищала, i нашi очi дитячi блищали радiстю i щастям… Мати не сердилася, коли малий Яцько смикав iх за спiдницю, приказуючи: «Перший пирiжок, мамо, менi!»
– «Добре, Яцю, тобi.
А батьковi очi свiтилися, мов у святого Миколая на божнику, вiн садовив праворуч себе Яця, а лiворуч – Настусю, i бавив обох, ая…
Повз них проходила горда Оксана, вона старша була i робiтниця в матерi найперша; в Оксанчинiй косi, пам’ятаю, маком синiла стрiчка…
– «Чиясь файна молода буде», – подумав.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Григорій Косинка, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Похожие книги
