Григорій Косинка

 – Схопив мене за руку й звернувся до всiх – Бувайте здоровенькi, друзi! Красненько дякую!

Нiч була «мiсячна, зоряна, ясная»… Кружовiем летiв срiблястий снiжок… А ми поволi йшли i йшли… Аж ось уже почало розвиднятися… Хiба ж могло тодi спасти на думку, що ця бiла iскриста дорога е початком спiльного нашого шляху?…

Зустрiчалися дедалi частiше. Поступово помiчалася спiльнiсть поглядiв, смакiв, бажань i прагнень.

Я ранiше спiвала в украiнському народному хорi, яким керував тодi молодий композитор Михайло Верикiвський.

Григорiй Михайлович, виявилося, дуже любив спiв. Збирав пiснi. І я радiла, що могла йому в цьому допомогти.

Лiто принесло новi, неповторнi днi, сповненi поезii, щастя, радостi буття… Улюбленi мiсця прогулянок – за Днiпром. На мальовничiй Довбичцi та на чорторийських озерах i луках… Менi подобалось, як Григорiй помiчав i тонко вiдчував явища природи, ii красу. Впивався чарами Днiпра. Розповiдi його були такими барвистими! Здавалося, що й сонце того лiта посмiхалося тiльки нам! Григорiй читав менi Шевченка, Коцюбинського, Дмитра Загула, Лесю Украiнку та багатьох iнших авторiв.

Здебiльшого бувало так, що ми обое однаково сприймали й розумiли художнi твори.

Проминуло лiто… А восени й побралися.

Мiй внутрiшнiй свiт був близьким до духовного свiту Косинки, тогочасного бурхливого життя, й я одразу увiйшла у коло iнтересiв Косинки та його друзiв.

З перших рокiв свого свiдомого життя я кохалася у мистецтвi, поезii. Трудовий шлях мiй почався, так би мовити, з «лiтературноi дiяльностi» – розклеювала газети на парканах.

У революцiйнi днi, часи громадянськоi вiйни газети виходили малим тиражем. Друкували iх на цупкому (рудому або темно-сiрому обгортковому) паперi, з текстом на одному боцi.

Ледь починало розвиднюватися, я з шанькою через плече та цеберком клейстеру поспiшала на вулицю Ленiна, № 19. У цьому будинку були редакцii багатьох газет. Розклеювачiв знайомили з найголовнiшими постановами, розпорядженнями, новинами.

Одержували газети: «Комунiст», «Укрроста», «Вiстi Киiвського губревкому», «Бiльшовик» та iншi й на певних, закрiплених за кожним вулицях розклеювали iх на парканах та стiнах будинкiв. За мною були вулицi: Театральна, Велика Пiдвальна, Бульварно-Кудрявська, Чеховський провулок. Швиденько розклеiвши першу пачку, бiгла за другою. За сучасною характеристикою, була ударником. Люди, йдучи на роботу, мали змогу познайомитися з новинами тогочасного бурхливого життя.