Григорій Косинка

Коли щось не подобалось, найчастiше говорив: «жахливо», «безглуздя», «просто жах».

Ненавидiв пiдлабузництво, безпринципнiсть, самовпевнених хвалькiв. До таких людей ставився з вiдразою. Застережливо i вдумливо прислухався до вiдгукiв на його творчiсть i говорив: «Найбiльше треба остерiгатися похвали, щоб не трапилось отого “запаморочення вiд успiхiв”, бо це зупинить творчiсть. Думка ж письменника повинна поспiшати за часом!»

Даючи iнтерв’ю з приводу постанови ЦК вiд 23 квiтня 1932 року про критику, сказав: «…Критикам – не лише виловлювати, як то було досi, iдеологiчнi зриви того чи iншого автора, а допомагати аналiзувати цi ж хиби в свiтлi художнiх засобiв i загального спрямування цiлого твору…»[10 - Лiт.

Не любив неорганiзованостi, розхристаностi, нехлюйства. Сам був акуратний, одягався охайно. Ультрамодних речей не носив. Якось купила йому картату сорочку. Не схотiв носити й сказав: «Не переконуй, що модно, i не умовляй. Не буду я ii носити. От i все…» Вираз «от i все…» вживав тодi, коли хотiв припинити розмову на цю тему.

Природу нашоi землi Косинка любив так палко i так милувався ii красою, що розповiсти про це звичайними словами не можна. Любив вiн зоряне небо i росянi свiтанки, багрянi сутiнки i одвiчну красу Днiпра, повiнь на Днiпрi i широчiнь степiв, шелест жита, квiтування дерев, бiло-синiй пухкий снiг i пахощi вiтру… Та хiба можна про все розповiсти! Казав: «Так цiкаво знати, про що саме спiвають пташки? У них така складна симфонiя…»

Довго i уважно спостерiгав було за якоюсь комашиною, кажучи: «Шкода, що я не бiолог, адже так люблю спостерiгати за життям природи.

Милувався наснаженими сонцем кетягами палахкоi калини, гронами жовтогарячоi горобини. Дуже любив квiти. З нетерпiнням чекав появи весняноi квiтки сон-цвiт. Не мiг надивитися на струнку рожу, на бiлi троянди, оксамитовi красолi. Найбiльше ж любив барвистi нiжнi польовi квiти, а серед них бiлi ромашки i червонi косинцi.

Квiтка червонi косинцi, як звуть ii на Киiвщинi, по-науковому це – плакун верболистий – Lythrumsalicaria. Вона мае багато народних назв: залiзняк червоний, болотний бурячок, откасник та iншi. Вiд неi походить лiтературний псевдонiм Григорiя Михайловича – «Косинка».

Дехто з товаришiв говорив йому: «У тебе таке хороше прiзвище – Стрiлець, воно й пасуе тобi, i раптом такий нецiкавий псевдонiм.