Григорій Косинка

Твiр примушуе помiркувати, бо в ньому е щось недомовлене… Але в цьому i принаднiсть, i краса Косинчиного почерку…»

Звертались товаришi до мене з рiзних питань. Я iм iнодi вiдповiдала: «Чого ви питаете у мене? Запитайте в автора».

Коли я розповiла Григорiю Михайловичу про нашi розмови, вiн мовив:

– Коли твiр викликае активне сприймання, примушуе мiркувати, то це найбiльша нагорода авторовi. Менi приемно, що моi твори знають, цитують… Це мрiя кожного митця…

Слово його живе. Твори його цитують.

Письменник Микола Ятко розповiдав менi, як у розмовi секретар райкому процитував напам’ять уривки з Косинчиноi «Полiтики» i ще з якогось твору. Ятко мав написати спогади про Косинку й детально описати цей епiзод, але, на превеликий жаль, вiн так несподiвано пiшов з життя…

Менi довелося чути, як люди користувалися лаконiчними дiалогами з Косинчиних творiв. Цi вирази увiйшли у розмовну мову людей.

Твори Косинки дають наснагу сучасним художникам. Так, у 1965 роцi студент Киiвського художнього iнституту Юрiй Логвин темою своеi дипломноi роботи обрав оповiдання Григорiя Косинки «Гармонiя».

Студент художнього iнституту Юрiй Рубашов працюе над iлюстрацiями до творiв Григорiя Косинки.

Косинка любив бувати серед людей. Наприкiнцi 20-х рокiв у Киевi на Подолi вiдбувалися традицiйнi так званi «Киiвськi контрактовi ярмарки». Вiдвiдували цi, як iх скорочено звали, «контракти» рiзнi люди. І Григорiй Михайлович ходив на цi ярмарки.

Тут добре спостерiгати за виром життя, за людиною, за ii поведiнкою, казав Косинка. Тут можна почути виразнi дiалоги, побачити цiкавi сценки.

Коли iхали поiздом, Григорiй шукав мiсця коло гурту людей, а коли пароплавом, вiн завжди був на палубi. Непомiтно встрявав у розмову. Косинка умiв привертати до себе людей – вiдвертим поглядом, доброзичливою усмiшкою. Умiло й у той же час делiкатно вiн скеровував розповiдь спiврозмовникiв у потрiбне йому русло. І люди розкривалися перед ним.

Вiн же казав:

– Хто людей питае, той розум мае…

Часто, гуляючи у саду чи парку, ми сiдали на лавцi так, щоб повз нас проходили люди. Григорiй Михайлович характеризував перехожих, визначав професiю, робив порiвняння. Виходило вдало й кумедно. Такi порiвняння зустрiчаються i в його творах. Наприклад: «Вуйко схожий був здалеку на лелеку, що несподiвано спустився замiсть болота на сивi жита…»; «Молодиця була на вдачу тиха й лагiдна.