Григорій Косинка

Григорiй Косинка – це безперечно дуже великий здобуток i гордiсть новоi Украiни».

В той день, коли приходив лист вiд Стефаника, Григорiй ходив iменинником i одразу бiг до когось iз товаришiв прочитати листа.

Василь Стефаник, вiдповiдаючи на привiтання з Радянськоi Украiни з нагоди 25-рiччя його лiтературноi дiяльностi, написав лист-вiдповiдь, у якому е такi рядки: «…Товаришам з “Плугу” мое товариське поздоровлення, з бажанням, щоби-сьте так блискiли, як плуг, що оре Украiну. Особливе поздоровлення посилаю Грицьковi Косинцi, який ущасливив мене своiми творами».

Особливо тепло вiдгукнувся Стефаник на книжку оповiдань Григорiя Косинки «В житах». Письменник, окрилений визнанням Стефаника, в березнi 1927 року пише до нього: «Радiсно менi було читати Вашого листа, такий вiн сердечний та батькiвський лист той. Ви, як то годиться батькам, перехвалили свого сина – Косинку з Дiвич-Гори[12 - Дiвич-Гора – мальовнича гориста мiсцевiсть бiля Трипiлля, де народився Григорiй Косинка. ]».

Моiм обов’язком було стежити за листуванням та критичними матерiалами. Листи Стефаника зберiгалися окремо. Та, на превеликий жаль, нi цих листiв, нi рукописних матерiалiв Косинки, нi закiнчених оповiдань – «Жаль», «Софiйськi пiдвали», «Перевесла» – немае.

Косинка охоче вiдгукувався на запросини вiдвiдати райони, села, виступати на лiтературних вечорах. Вiн казав: «Я люблю iздити, люблю спiлкуватися з людьми i лiтераторами iнших республiк. Це завжди принесе щось цiкаве».

Пригадую, як на запрошення газети «Нове село» Косинка поiхав до Коростеня з групою киiвських письменникiв, серед них були – М. Бажан, Я. Качура, Я. Савченко, М. Терещенко, Д. Фалькiвський. Розповiдав менi Григорiй i про виступи у залiзничному клубi та в театрi iменi Івана Франка.

У листопадi 1933 року група украiнських i росiйських письменникiв – Селiвановський, Жига, Касаткiн, Долматовський, Косинка, Добровольський – зустрiлися на Вседонецькому з’iздi письменникiв.

На шахтах були органiзованi лiтературнi вечори. Косинка читав уривки з свого нового оповiдання «Гармонiя», над яким саме в цей час працював. По тому подорожували Донбасом, i Косинка зiбрав матерiал для твору про життя гiрникiв цього краю.

Дружинi письменника часто доводиться бути першим слухачем i першим критиком. Така мiсiя випала й менi. Я щаслива з того, що першою чула його чарiвне слово.

Писав Григорiй здебiльшого пiзно ввечерi або вночi.