Григорій Косинка

Написавши кiлька сторiнок, будив мене й казав: «Слухай-но, Тамаро, як воно виходить?» До зауважень прислухався. «Твоя думка, думка рядового читача, для мене найцiннiша», – любив повторювати.

Одного разу як «рядовий читач» я порадила не давати iмен i прiзвищ персонажам одного твору, що починалися з однакових складiв чи навiть лiтер. Побачивши першу лiтеру iменi чи прiзвища персонажу, вже знаеш, про кого йтиме мова. А якщо лiтери, а ще гiрше склади, однаковi – це затримуе читання i навiть дратуе.

«Слушне зауваження», – сказав Григорiй Михайлович. У новелi «Циркуль» вiн змiнив прiзвище «Ковальчук» на «Забродчук». Прiзвище головного персонажу цього оповiдання – «Короп».

Бувало, наступного дня вiн ненароком почне розмову про читане вночi. Пильно дивиться на мене й слухае. Потiм: «Я хотiв перевiрити, чи ти справдi уважно слухала, чи, може, щось говорила спросоння, аби я вiдчепився». Переконавшись, що не «спросоння», був задоволений.

Я, звичайно, знала про його творчi задуми, i знала, над чим саме працюе.

Маю книжечку (окреме видання оповiдання «Мати») з дарчим написом: «Зоряному Тамарятi – першому моему критиковi, друговi…»

Через кiлька днiв пiсля одруження (1924 р.) я зайшла до редакцii журналу «Нова громада», де працював Косинка. Григорiй Михайлович пiдвiв мене до столу одного з редакторiв журналу i сказав: «Подивись, Тамарча, що Олекса Петрович написав на листку настiльного календаря».

Там було написано: «Одружився Григорiй Косинка. Боюся, коли б це не вплинуло на його талант, як це iнодi бувае з письменниками. Цiкаво знати, що то воно буде з Косинки через п’ять, десять рокiв?» Уявляете, як то було «приемно» менi прочитати отаке…

Перша збiрочка творiв Косинки пiд назвою «На золотих богiв» вийшла 1922 року. До речi, це одна з перших збiрок украiнськоi радянськоi прози.

Основнi твори – «Полiтика», «Анкета», «Мати», «За ворiтьми», «Товариш Гавриш», «Серце», «Змовини», «Гармонiя», «Перевесла» – Косинка написав у перiод з 1924 по 1934 рiк.

Закiнчивши твiр, Григорiй Михайлович не поспiшав друкувати. Вiдкладе було й скаже: «Тепер нехай полежить, хай охолоне. А трохи згодом ще перечитаю…»

Косинка дуже вимогливо, прискiпливо ставився до себе.