Григорій Косинка

В однiй з автобiографiй читаемо: «…писав i палив, бо думав i думаю й зараз, коли не можеш дати у творчостi силу, рiвну найкращим художникам слова, – не псуй паперу!»

Ось кiлька назв рецензiй про творчiсть Косинки: «Про сни золотi й слова залiзнi, карбованi», «Чародiй слова», «Поезiя в прозi», «Поет громовицi». Наведу уривки з рецензiй Я. Савченка та М. Рильського на твори Косинки: «Особливого вiдзначення заслуговуе Косинчина мова, вона чудесна. Дзвiнка, активна, економна й образна. Бiльше того, вона просто прозора.

Нiчого зайвого, туманного. Найменшоi засмiченостi. Звукова будова ii еластична, глибока i змiстовна… Не один поет може позаздрити такiй iнструментовцi слова…»

«…Але повiе свiжим вiтром вiд його дзвiнких, соковитих, бадьорих слiв, – i ми бачимо клаптик життя. Ми почуваемо творця з динамiчним темпераментом, що спiвае хвилям цього часу у такт…»

Останнi роки Григорiй Михайлович працював над перекладами творiв класикiв росiйськоi лiтератури: А. Чехова, М. Горького, М. Шолохова, М. Гоголя. Завжди пiдкреслював свою вiдповiдальнiсть: «Перекласти Чехова, щоб зберегти тонкий чеховський гумор i передати оригiнальну стилiстичну манеру цього письменника, – це творча робота.

Вона менi приемна i е одним iз засобiв удосконалення мови».

Оповiдання А. Чехова у перекладi Косинки було надруковано.

На Надднiпрянськiй Украiнi перекладу поеми М. Гоголя «Мертвi душi» украiнською мовою не було. Пригадую, коли Григорiй Михайлович задумав перекласти «Мертвi душi», в розмовi з товаришами сказав: «Я мрiю перекласти “Мертвi душi”.

Моя мета – дати переклад стилiзацiйний, бо якщо вiдтворювати тiльки змiст, то краще й не берись. Хочеться менi дати читачевi цей епохальний твiр Гоголя украiнською мовою, зберiгши в перекладi все суто гоголiвське».

І переклав. У 1934 роцi книжка вийшла з друку, але без iменi перекладача. Його переклад виходив кiлька разiв «за редакцiею». 1968 року «Мертвим душам» украiнською мовою повернуто iм’я перекладача.

Писав Косинка переважно уночi, можливо, тому, що денний час не був у нього вiльний.

Вiн частенько жартома казав: «Я повинен десь працювати i заробляти “на пропiтанiе”». Григорiй Михайлович працював у ВУФКУ, сценарному вiддiлi Киiвськоi кiнофабрики, редактором мови Харкiвськоi фабрики кiнохронiки, у редакцiях журналiв.

Радiомовлення почало входити в життя в кiнцi 20-х – на початку 30-х рокiв. Саме в цей час Косинка був одним з перших дикторiв у Харковi та Киевi. Пригадую такий випадок. Якось iшла я площею iм.