Григорій Косинка

Тевелева у Харковi, бачу, коло гучномовця збираються люди: починалася передача. Чую таку розмову:

– Та чекай же, Романе, послухаемо!

– А, що там слухати? Щось про тваринництво неначе.

– Та це ж Косинка читае, ти, мабуть, ще не чув його. Послухаемо!

Передавали лекцiю про вiвчарство, а читав ii Косинка так, нiби це був художнiй твiр.

Робота диктора його не приваблювала. Скаржився: «Зачинять тебе у комору, а я люблю працювати на людях, люблю вiдчувати пульс життя, люблю живе оточення». Якось, повернувшись з радiоцентру, сказав менi: «Скорiше б ти, Тамарча, кiнчала iнститут, я мрiю перейти на твое “утримання”.

Тодi працюватиму там, де менi подобаеться. Придiлятиму бiльше часу творчiй роботi. Тодi зможу здiйснити своi задуми. Матерiалу у мене багато, а часу бракуе».

Час здiйснення його мрii наближався. Я закiнчувала iнститут. Залишився захист диплому. Робота на кiнофабрицi була забезпечена. Адже це був перший випуск Киiвського державного кiноiнституту. Я – оператор з вищою освiтою.

Григорiй Михайлович дуже радiв з того i з властивою йому жартiвливiстю нахвалявся:

– Чи знаете ви, що мое Тамарча вже кiнооператор! Подумайте тiльки, яка цiкава робота в неi. Тепер вона буде у нас головою родини…

А я дала йому навiть «розписку» в тому, що беру його на свое утримання. Мiж iншим, у мене теж була його «розписка», про те, що з кожноi суми гонорару вiн виплачуе менi 10 % на моi особистi потреби i передае iх менi разом з плиткою шоколаду. Одержувала я цi вiдсотки i шоколад завжди справно.

Одного разу бiля плитки була прив’язана целулоiдна свинка. Ця iграшка тепер експонуеться в музеi.

Я мрiяла мати годинник i збирала грошi. Тепер люди здивуються такiй мрii, бо зараз годинник – звичайна рiч. У 30-х роках годинники продавалися тiльки у комiсiйних крамницях i коштували дорого. Григорiй Михайлович тодi сказав:

– От захистиш диплом, добавимо грошей i купимо вже тобi годинника, та ще й вигравiруемо на ньому щось хороше, хороше. Адже восени цього року у нас з тобою збiгаеться чимало, так би мовити, «ювiлейних» дат i приемних подiй.

Десять рокiв з дня одруження, твiй день народження, менi виповниться т р и д ц я т ь п’ять, початок твоеi творчоi роботи, переiзд до новоi квартири у «РОЛІТ» (ми вносили пай на будiвництво письменницького кооперативного будинку). Ця осiнь буде переломною у нашому життi й побутi. Вiдзначимо днi нашоi спiльноi юностi, а надалi будемо вже поводитись солiднiше.