Григорій Косинка

Черняк [член КП(б)У], заступник Голови Правлiння ВУФКУ i завiдувач художнього вiддiлу – iдеологiчний керiвник редакторату iз шовiнiстичним ухилом; пiд його керiвництвом працюють «вiрнi йому» Косинка, Загул, Ярошенко, якi часто бувають у нього вдома.

У довiдцi (осiнь 1931 р.?) про стан справ у сценарних майстернях вiд сценариста кiнофабрики Косинки, якого мали звiльнити з посади, невiдомий агент зафiксував такi слова: «П’ять рокiв я працюю в кiнематографii, каже Косинка, – але це, очевидно, для Украiнфiльму не мае нiякого значення, бо мене фактично викидають напризволяще.

Навiть Микола Олександрович (тобто Микола II) не поступив би так з якимсь небудь столоначальником i залишив би останнього на якiйсь iншiй роботi, якби не було безпосередньоi посади. Я все-таки дещо зробив для украiнськоi культури. Мое iм’я не можна викреслити з iсторii украiнськоi лiтератури. Творча потенцiя в мене е, як нiяк Косинка ще напише оповiдання та повiсть за рiк. Одно слово “не пропаду”. Тодi Косинка ходив дуже скривджений, пригнiчений, з гiрким настрiем, але за декiлька днiв вiн повеселiшав i радиться, чи йти йому редактором до вiддiлу хронiки (Харкiв), куди вiн мав призначення (очевидно, за пiдтримкою Бажана та Борзакiвського)» (Арк. 7).

Агент № 7 повiдомляв ДПУ про полiтичну ситуацiю в лiтературному життi Киева пiсля процесу СВУ (9 березня – 19 квiтня 1930 р.), де на лавi пiдсудних «сидiв цiлий ряд буржуазних киiвських лiтераторiв (сам Єфремов – буржуазний iсторик лiтератури, а Нiковський – критик, Старицька-Черняхiвська – письменниця, Івченко – письменник тощо).

[…]

Виявлення буржуазноi iдеологii в лiтературi не вичерпуеться лiтературною роботою одвертих полiтичних ворогiв пролетарiяту.

Для Киiва була дуже примiтна i видатна в попереднi роки група так званих “неоклясикiв”. “Неоклясики” були справжньою (нерозбiрливо. – С. Г.), що рiшуче одмежувалася од дiйсности, захоплювалася формою, естетизмом, але разом з тим окремi виступи неоклясикiв вiдбивали й активнiше iдеологiю украiнського нацiоналiзму.

Чимало виявилися впливи буржуазноi iдеологii в творах групи письменникiв, що колись об’еднувалися в групi “Ланка”. Ця група iснувала в часи iснування УКП i стояла близько до цiеi партii. Коли кращi “укапiсти” вступили до КП(б)У, “Ланка” не пiйшла за ними i лишилася осторонь вiд генерального шляху рев. лiтератури, пiзнiше в групi “МАРС”, а тепер нiяк не об’еднуються. Проте основне ядро кол.