Григорій Косинка

Антоненком-Давидовичем на Великдень 1928 р. у рiднiй Щербанiвцi. Не забувае цей господар зауважити, що гiсть Б. Антоненко-Давидович попросив Грицькову тiтку подати замiсть металевих ложок – «нашу рiдну украiнську дерев’яну грушевого дерева ложку». А коли гостi прямували до хати брата Григорiя Косинки Трохима Стрiльця, то Антоненко-Давидович, побачивши гору «Гординний шпиль», запитав «чи не там билися червоно-голодранцi з нашими» (нашi пiдрозумiваються зеленовцi).

Сiльський дядько називае землякiв, з якими дружить жiнчин небiж: Терпило Іван Іванович, Терпило Пилип Іванович, Чечко Грицько Логвинович, якi «тiльки мрiють про петлюрiвщину та зеленовщину».

(Арк. 24–25).

Агент «Беденский» у жовтнi 1929 р. доносив Киiвському окрвiддiлу ДПУ: «Григорiй Косинка безусловно является в данное время идеологом и путеводной звездой всей украинской шовинистической и антисов. интеллигенции» (Арк. 26).

У справi-формулярi наявне навiть спецповiдомлення спiвробiтникiв ДПУ про полемiку навколо картини О. Довженка «Земля».

Украiнська i навiть росiйська iнтелiгенцiя позитивно сприйняла цей фiльм, але фейлетон пролетарського письменника Д. Бедного, який у студентськi роки складав на честь царя Миколи II хвалебнi вiршi, розкритикував у газетi «Известия» вiд 4 квiтня 1930 р. цей шедевр украiнськоi кiнематографii.

Секретний спiвробiтник «Яге» в донесеннi вiд 19 грудня 1930 р. надае «професiйну» оцiнку оповiдання Г. Косинки «Змовини» (журн. «Життя й Революцiя», 1930. – № 7): «Автор заходився змалювати глитайську хитрощ пiд час колективiзацii.

Поверхово читаючи, оповiдання здаеться актуальним, але вчитавшись глибше, побачимо що оповiдання обстоюе не колективiзацiю, а навпаки глитайськi господарства. Системою художнiх образiв Косинка малюе глитая i його господарство так, що вам стае шкода i глитая, i його господарство. […]

Не оповiдання, а пiдручник, як шкодити колективiзацii.

Стопроцентна контрреволюцiя» (Арк. 35).

Якийсь М. Кочаковський (очевидно, агент ДПУ) 22 грудня 1930 р. згадував 1926 рiк i подii трирiчноi давностi, коли молодий украiнський письменник «зi старими шовiнiстичними та антирадянськими поглядами» Г.

Косинка говорив про листування iз В. Винниченком i про своi плани друкуватися за кордоном через неможливiсть видавати своi твори в Украiнi. Це нiбито спричинить полiтичний скандал, але й вирiшить проблему публiкацii творiв на батькiвщинi.

Цей же тип iнформуе, що Г. Косинка працюе у ВУФКУ, «де скупчилися молодi його однодумцi».