Володимир Сосюра

Сосюри.

[6] Сок кохання («Чого це так нiжно… задумливi сни…»). Сiчень 1919 р. Автограф Сосюри. Бракуе 3-го рядка вiрша.

[7] Послiднiй бiй («Горять, горять вогнi. Новi палають зорi…»). Сiчень 1919 р., м. Лозова. Автограф В. Сосюри.

[8] «Там чорний лотос, там чорний лотос…». Сiчень 1919 р., м. Лозова. Автограф В. Сосюри.

[9] На вартi («Стою на вартi. Червоний мiсяць…»). 13 сiчня 1919 р., м. Лозова. Автограф В. Сосюри.

[10] Що вам?… («Темна нiч нас б’е крилами…»). м. Вапнярка, 8 лютого 1919 р. Автограф В.

Сосюри.

[11] «Лiг на лани вже морок ночi…». 29 сiчня, ст. Павлиш. Автограф В. Сосюри.

[12] «Ми любим на словах буть сильними душею…». Лютий 1919 р., ст. Знам’янка. Автограф В. Сосюри.

[13] «Сум червоний… Ранок нiжний…». Лютий 1919 р., м. Проскурiв. Автограф В. Сосюри.

[14] Для… («Не сяють спiви цi натхненою красою…»). 24/II/19 р., м. Проскурiв. Автограф В. Сосюри.

[15] «До зброi! Як один, хто в грудях серце мае!» 14–15 лютого 1919 р., м. Проскурiв. Текст вiрша пiдписано О.

Шарким, про що свiдчить напис В. Сосюри: «Рукою Шаркого».

Усi вiршi, крiм першого («На спомин»), було надруковано: Сосюра В. Вибранi твори: у 2 т. – К.: Наук. думка, 2000. – (Серiя «Бiблiотека украiнськоi лiтератури»). Там само надрукованi вiршi «Я знаю: буде час, i сонце ясне стане…» i «То не вiтер вiе iз тьми-домовини…», опублiкованi автором свого часу в газетi «Украiнський козак» 27 червня i 1 липня 1919 р., розшуканi в газетних архiвах Вiнницькоi державноi обласноi унiверсальноi науковоi бiблiотеки iм.

К. А. Тимiрязева краезнавцем iз мiста Бара М. Й. Йолтуховським.

У кiлькох лiтературних газетах з’явилися повiдомлення про сенсацiйну знахiдку директора Хмельницького лiтературного музею В. Горбатюка у «книгосховищах» Кам’янець-Подiльського унiверситету. Зокрема, газета «Лiтературна Украiна» у святковому номерi, присвяченому Дню незалежностi Украiни (23 серпня 2007 р., № 32/5220), у рубрицi «Публiкацii ЛУ» надрукувала статтю В. Горбатюка «Грiзна зброя “козака Сосюри”», де опублiковано тексти двох вiднайдених вiршiв – «Останнiй бiй» (3 строфи, а не 8, як повiдомлялося в ЗМІ) i «То не вiтер вiе iз тьми-домовини…».

В. Горбатюк згадуе там i про збiрку «Пiснi крови», видану у Проскуровi – теперiшньому Хмельницькому, де вiн очолюе лiтературний музей.

Багатьох шанувальникiв творчостi В. Сосюри не полишае надiя, що, можливо, саме в Хмельницькому – у мiстi, де видавалася ця збiрка, можна ii вiдшукати.