Святослав

А тим часом в усiй Римськiй iмперii не було, мабуть, людини, що так ненавидiла б iмператора Костянтина, як його паракимомен i постiльничий Василь. Саме про це вiн i думав, залишившись у повнiй самотi в саду над Пропонтидою.

Постiльничий Василь вважав себе таким самим i не гiршим iмператором, як i Костянтин, у них був один батько – Роман І. Костянтин був братом Василя.

Але Костянтин був iмператором, його називали Порфiрородним, бо вiн народився у Великому палацi, у Порфiровiй палатi, матiр’ю його була iмператриця, дружина Романа І.

Мати ж Василя була рабинею-слов’янкою, що прислужувала iмператору Роману, коли вiн був у походi в Болгарii, вiддала йому тiло й душу i народила сина Василя.

Імператор Роман, обурений тим, що рабиня-слов’янка народила сина, велiв одiрвати його вiд грудей матерi, перевезти до Константинополя, зробити так, щоб вiн нiколи не знав, хто його батько, та ще велiв оскопити його, щоб вiн жив на свiтi, але не мав нащадкiв.

Проте пiсля смертi iмператора Романа Василь довiдався, хто був його батько, i взнав правду про свою матiр, яка не змогла жити без сина, втопилася у морi.

Сльоза не зiрвалася з очей Василя, коли вiн почув страхiтливу iсторiю про смерть своеi матерi. У той час вiн жив у Великому палацi, де на рабiв дивились, як на тварин. І хоч рабиня, про яку йому розповiдали, була його матiр’ю, вiн навiки забув про неi, бо не хотiв бути сином рабинi.

Але вiн хотiв бути сином iмператора, де треба й де мiг хвалився своею кров’ю, пробивався по щаблях iерархii Великого палацу, втиснувся у царськi покоi, як безбородий[111 - Безбородi – евнухи, скопцi.

Так Василь, син iмператора Романа вiд рабинi-слов’янки, досягнув свого. Вiн був правою рукою, найближчим другом, помiчником iмператора Костянтина, його допустили туди, куди не мiг зайти нiхто iз смертних, – до царського ложа.

Але постiльничому Василевi цього було мало. Вiн заздрив iмператору Костянтину, бо той був порфiрородним, вiн ненавидiв його, бо вважав, що той посiв його мiсце, вiн жадав години, коли зможе одiбрати це мiсце собi, вiн радий був прискорити смерть Костянтина, але не знав, на чию руку йому спертись.

Зараз постiльничий Василь був неспокiйний. Княгиня Ольга чомусь нагадала йому невiдому матiр, якоi вiн боявся, яку зрадив i прокляв.