Святослав

– Хiба княгиня Ольга сказала щось прикре чи образливе iмператору?

– Вона нiчого не сказала, але запитала в мене про нашi городи над Понтом та ще про Саркел, який нiбито заважае Русi на шляху до Джурджанського моря. Вона завела розмову про торгiвлю в Константинополi й про Клiмати. Ще вона припрошувала мене й молодих iмператорiв разом iз дочками моiми приiхати до Киева, де в неi е два сини… Сфендослаф, Гузлiб…

– Княгиня справдi хитра й зухвала жiнка, – згодився паракимомен. – Але на таку зухвалу мову в нас е вiдповiднi слова.

– Я, як ми домовились, нiчого iй сьогоднi не сказав. Треба знати, що думае твiй ворог, але не поспiшати, вибрати слушну годину.

– Що ж, – хижо засмiявся паракимомен, – княгиня одержала сповна все, що iй належало. Надiюсь, що сьогоднi вона не спатиме, iй е над чим подумати i над чим замислитись. А щоб вона не спала багато днiв i ночей надалi, я сказав iй, що мiй iмператор ще говоритиме з нею.

– Вона просила мене про це?

– Так, iмператоре, вона просила й ждатиме.

– Ти зробив усе, як ми домовились?

– Так, iмператоре, – вiдповiв паракимомен, – все зроблено, як ми домовились. Василiки[108 - Василiк – посол.] нашi давно виiхали до печенiгiв з дарами, а тi вже зустрiнуть iх над морем чи над Борисфеном[109 - Борисфен – грецька назва Днiпра.]…

Імператор здригнувся, бо вiдчув, як з моря вiйнув свiжий вiтер.

– Я хочу спочити, – сказав вiн.

– Час, iмператоре, час, – взяв його пiд руку паракимомен.

12

Паракимомен Василь провiв iмператора до опочивальнi, побув там, поки Костянтин роздягався i лягав у ложе, постояв бiля дверей опочивальнi, пройшов коридорами Великого палацу, де на всiх поворотах стояли озброенi етерiоти[110 - етерiоти – внутрiшня охорона.], i повернувся у парк, де щойно був з iмператором.

Великий палац тепер спав, спав весь Константинополь, червонкуватий великий мiсяць повiльно спускався до моря, нiби також хотiв спати, тихо шелестiли, навiваючи сон, кипариси, соннi хвилi стомлено бились об береги.

Тiльки Василь не мав права спати. Вiн був паракимоменом, але разом i постiльничим iмператора. Коли iмператор прокидався, постiльничий його мусив ждати; коли iмператор виходив у Золоту палату, парикимомен iшов поперед нього; коли iмператор спочивав, постiльничий охороняв його спокiй. Вiн i тiльки вiн мусив бути першим другом i помiчником василевса.