Святослав

Але вона не смiла нiчого запитувати в нього i вiдповiла, що дуже задоволена прийомом i що справдi трохи стомилась… Та потiм, коли вже було зовсiм близько до ворiт, вона зупинилась i запитала одверто в паракимомена:

– Нинi я хотiла говорити з iмператором, але вiн чомусь не схотiв.

– О, – вiдповiв паракимомен, – iмператор Костянтин просто хворий i над силу зробив прийом.

– Але коли ж я тепер зможу з ним говорити?

– Коли? – замислився паракимомен. – Я думаю, що це буде швидко. Ми повiдомимо княгиню Ольгу, коли iмператор зможе ii прийняти й говорити з нею… Адже княгиня зупинилась там, де й всi посли, – на подвiр’i Мами?

Стоячи пiд лiхтарем бiля ворiт Великого палацу, княгиня подивилась на безбороде обличчя паракимомена, що посмiхалось, i рушила до колiсницi…

11

Василевс Костянтин хоч i говорив про свою хворобу, але насправдi був цiлком здоровий.

Там його i знайшов паракимомен Василь, який, провiвши княгиню, повернувся до кiтону пересвiдчитись, що iмператор уже спить, i, не знайшовши його там, швидко рушив у сад.

– Я бачу, що iмператора дуже стурбувала розмова з киiвською княгинею, – тихим голосом мовив паракимомен, наблизившись до iмператора й вклоняючись йому.

Костянтин одiрвав погляд вiд блискучого лона моря, над яким, схиляючись до обрiю, свiтив великий червонкуватий мiсяць.

– Так, – вiдповiв iмператор, – ця розмова з княгинею дуже мене стурбувала.

– Невже княгиня може високо пiдiйнятись над своiм диким народом?

– Я боюсь, – оглянувся навкруг i зашепотiв iмператор, – що ми не знаемо цього народу. Русь, як ми думаемо й скрiзь стверджуемо, це – багатоплемiнний варварський народ, раби, убогi еллiни, що не знають военного ладу. Але чому ж вони вже не раз змушували здригатись нашу iмперiю? Адже iхнi князi Олег i Ігор стояли он там, – вiн простяг праву руку й показав у темрявi на Перу й Галату, – пiд самими стiнами Константинополя.

Паракимомен подивився у той бiк, куди показував iмператор, i щiльнiше закутався вiд холодного вiтру в свiй плащ.

– Але зараз там сидять не Олег i Ігор, а жiнка… княгиня Ольга, – смiючись, промовив паракимомен Василь.

– Ця жiнка не краща вiд своiх князiв. Тi iшли з мечами та списами, вона ж хоче воювати словом.