Святослав

Помiтно було, що й сам iмператор хотiв би вже скiнчити прийом. Вiн дав знак, i опоясана патрикiя подала блюдо, на якому лежала купа золотникiв, Це було добряче золоте блюдо з зображенням Христа на денцi, викладене дорогоцiнними каменями i емалями.

Імператор Костянтин, подаючи його княгинi Ользi, сказав:

– Я дарую це блюдо iз образом Христа на знак нашоi любовi, що живе, доки свiтить сонце.

Княгиня Ольга встала, прийняла блюдо i поцiлувала образ Христа. Вона зрозумiла – цим закiнчуеться прийом, але не могла припустити, що не зробить того, з чим iшла у Великий палац, i що нiчого не сказала iмператору.

І, використавши останню хвилину, вона затримала блюдо в своiх руках, промовила:

– Вiд землi Руськоi я приймаю це блюдо, дякую iмператору за щедрiсть i ласку, але хочу запитати про дещо, з чим я iхала сюди…

Імператор вислухав княгиню, i хмарка невдоволення лягла на його обличчя. Пiсля дару iмператора, за церемонiалом двору, гостям належало тiльки подякувати й прощатись…

Вона бачила, що iмператор невдоволений i не хотiв би ii слухати, але не знала, чи буде ще бачити його, i мусила говорити.

– Я, великий василевсе, хочу сказати небагато… Їхала я сюди й ждала, щоб домовитись про нашу торгiвлю, хотiла говорити про городи грецькi на Руськiй землi i про город Саркел, збудований на нашому шляху до Джурджанського моря, та ще про Клiмати й про те, аби iмператори, а паче молодi дщерi царського роду приiхали колись до Киева-города, де живу й князюю я з синами моiми Святославом i Улiбом…

Імператор Костянтин уважно вислухав княгиню, посмiхнувся i вiдповiв:

– Багато запитала в мене княгиня руська, i багато менi треба було б сказати, щоб вiдповiсти на все.

Вiн ледь схилив голову й вийшов з кiтону.

На тому цього вечора у Великому палацi все й закiнчилось. Імператори зникли, зникла опоясана патрикiя iз своiми помiчницями, лишився тiльки паракимомен Василь, що й супроводив княгиню Ольгу з Великого палацу.

Ідучи площами й темними переходами, минаючи зали, де ледь-ледь поблискували лiхтарi, паракимомен запитував, чи задоволена княгиня прийомом, чи не стомилась вона.

Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа iмперii – права рука iмператора, перший його боярин i воевода – розмовляе з нею руською мовою так, нiби вiн довго жив на Русi.