На нашем сайте вы можете читать онлайн «Святополк ІІ Ізяславович». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Святополк ІІ Ізяславович

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Святополк ІІ Ізяславович, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Святополк ІІ Ізяславович. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Сергей Грабарь) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Святополк ІІ Ізяславович» розповідає про події, що відбувалися на землях Русі та у столиці її Києві наприкінці ХІ – початку ХІІ століть. Князь Святополк, пізніше викинутий з аналів історії, і згадуваний одним-двома абзацами у джерелах, насправді був однією з визначних особистостей у становленні нашої державності. Він був ініціатором проведення Першого з’їзду князів, який створив цілу систему перепон від набігів половців і зрештою припинив їх. Святополк ІІ сприяв піднесенню Печерського монастиря, появі видатних ченців: Нестора Літописця, Аліпія Іконописця, Агапіта лікаря та інших. При цьому князі було закладено підвалини Пантеону Руських Святих та збудовано Михайлівський Золотоверхий монастир.
Про ці та інші події, про постійну боротьбу за владу, про підступність і кохання, про дипломатію і торгівлю, про війну і мир, про життя Києва на помежжі двох століть в романі Сергія Грабаря «Святополк ІІ Ізяславович».
Святополк ІІ Ізяславович читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Святополк ІІ Ізяславович без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Як тебе звати, дiвчино?
– Лебедiвна.
– А що ти тут робиш? – безглуздiшого запитання не могло i бути.
– На тебе чекаю, – дiвчина розсмiялася, i князю здалося, що небом прокотилася хвиля срiбних дзвiночкiв.
– А ти взагалi знаеш, хто я? – спробував опанувати себе Святополк.
– Знаю, ти князь Святополк.
– А ти вiдаеш, на чиiх землях живете? – спробував суворий тон князь.
– Ох, боюся, боюся, – знову розсмiялася Лебедiвна, а потiм серйозно: – На твоiх, княже. А що?
І тут князь не витримав.
– Дочка?
– Так.
– А тебе як кличуть?
– Миросвiтом.
– Нагодуеш? Бо щось я зголоднiв.
– Звичайно. Є трохи дичини, рибка зi ставу, грибки та ягоди, медовуха i квас.
– Тож ходiмо швидше, – Святополк ще раз глянув на Лебедiвну. Кров iз силою вдарила в голову, зануртувала жилами. Із зусиллям князь вiдвiв погляд.
Того дня Святополк залишився на хуторi. Вартовi, дворовi, охоронники всю нiч шукали князя i лише ранком натрапили на маленький хуторець.
Святополк ще не раз навiдувався до старого Миросвiта i його доньки. А згодом з’явився на свiт хлопчик, якому дали iм’я – Мстислав.
Чому це згадалося зараз бiля помираючоi жони Аделiни? Важко сказати. Може, тому, що коли одного разу Святополк приiхав до хутора, то побачив тiльки попелище, i нiхто нi про Миросвiта, нi про його доньку нiчого сказати не мiг.
Добре, що Мстислав на той час уже виховувався при батьковому дворi.
Іншi його дiти – Ярослав, Анна, Збислава i Предслава народженi Аделiною.
Чи любив вiн Аделiну? Мабуть, по-своему, так. Але тоi жаги, того полум’я, яке вiн вiдчував до Лебедiвни, не було.
Зараз Аделiна помирала. Вона вже давно хворiла. Святополк взяв ii за руку – долоня була холодною i чужою. Князь погладив жону. Аделiна розплющила сповненi тугою очi й усмiхнулася до нього. Востанне…
Аделiну ховали на третiй день. Вiдправу служив митрополит Єфрем. Коли вiдправили поминальну, поклали останки жони Святополковоi до саркофагу, а численнi родичi та челядники вийшли iз собору, Святополк i Владика залишилися на самотi.
Запала мружлива тиша – було чутно, як потрiскуе вогонь, з’iдаючи свiчковi недопалки. Князь сидiв, низько схиливши голову, думаючи про те, що життя його вчергове загнало до глухого кута.
Раптом пролунав голос митрополита Єфрема:
– Знаю, що треба зробити, аби зупинити половцiв.
У монастирi пЕчерському
Повернувшись iз вранiшньоi служби, Нестор сiв за писання.




