Святополк ІІ Ізяславович

 – Далi отець Варлаам став першим iгуменом монастиря Печерського, а я подався до Царгорода i принiс звiдти Студiйський статут, а тепер обiймаю кафедру Киiвську.

– Цiкаво, як життя обертаеться, – промовив Святополк.

– На все воля Господа. – Владика Єфрем тричi перехрестився.

Митрополит i князь трохи помовчали. До трапезноi зайшов послушник, щось прошепотiв до Владики. Митрополит кивнув у вiдповiдь.

– Недобра звiстка, княже. Занедужала жона твоя. Поспiшай додому, якщо хочеш встигнути. Пiзнiше переговоримо.

Святополк схопився i вибiг.

Жона Святополкова Аделiна була знатного роду, донька чеського князя Спитигнева ІІ – постатi вiдомоi в Європi. Року 1070 вiд Рiздва Христового, коли Киiвський князь Ізяслав запропонував поеднатися родами, Спитигнев пристав на його запрошення, вбачаючи в союзi укрiплення своеi моцi. Та й Ізяслав, якому необхiднi були союзники для збереження Киiвського столу, мав подiбнi ж цiлi. Якоюсь мiрою це тодi допомогло.

«З цiею жiнкою я прожив понад двадцять рокiв, – Святополк був у розпачi.

Вже вдруге за сьогоднi князь повторював те саме запитання.

По життю Святополк не був людиною безпорадною i розгубленою. Навпаки, вiн мав мiцну вдачу. І якщо зазнавав ударiв долi, то мужньо, не схиляючись, iх зносив. Але стiльки рокiв разом – цього не скинеш iз життя. Серед iхнiх дiтей тiльки Мстислав був не спiльним з Аделiною сином.

Мстислав – це романтична Святополкова пригода. Вiн народився на далекому хуторi, де панувала красуня Лебедiвна.

Колись молодий князь поiхав на соколинi лови. Птах, з яким полював Святополк, замiсть льоту чистим полем раптово завернув до лiсу i завiв у гущавину. Там вiн i натрапив на невеличкий хутiр, про який нiхто i не здогадувався. Господарювали на хуторi старий мiцний чолов’яга та його донька. Старий доглядав за лiсом, а дiвчина була при ньому.

Продираючись крiзь нетрi, князь трохи поранив обличчя.

Вона подала води i принесла бiле полотно. Коли князь промив рани, вони почали сочитися ще бiльше. Лебедiвна пригоiла кожну рану, примусила випити мiцного зiлля. Поруч iз високим Святополком вона видавалася зовсiм малою. Довге чорне волосся князя виразно вiдтiняло бiляву косу дiвчини. Величезнi блакитнi очi вiддзеркалювали небо. Глянувши в них, князь закляк на мiсцi.