Іван Самойлович

8 лютого 1668 р. сам Брюховецький у Гадячi наказав воеводi Огарьову забиратися з мiста з усiма своiми пiдлеглими, яких було близько двохсот. При виходi з Гадяча на них накинулися козаки й майже всiх перебили або взяли в полон. Над дружиною воеводи жорстоко познущалися й вiддали потiм до монастиря. Як запевняли очевидцi, у Новгородi-Сiверському Квашнiн, щоб завадити такiй нарузi, перед смертю намагався зарубати свою дружину, але удар виявився невдалим.

Брюховецький розсилав листи по iнших мiстах, закликаючи приеднуватися до повстання.

Вiдправив листа вiн i на Дон: у листi дорiкав московським боярам за злочинну змову з поляками проти украiнських i донських козакiв. Донськi козаки не вiдповiли на заклик Брюховецького, бо багато з них пiшли пiд проводом Степана Разiна на схiд, але украiнське козацтво виступило проти Росii майже повнiстю.

16 лютого Толстому в Чернiгiв передали грамоту вiд гетьмана. Той писав, що всi козаки Вiйська Запорозького i всi украiнцi мають намiр вигнати iз усiх мiст царських воякiв за завданi образи.

Брюховецький пропонував росiянам добровiльно пiти з Чернiгова, за прикладом воевод – гадяцького, полтавського й миргородського. Толстой вiдмовився.

Незважаючи на те що росiянам не вистачало харчiв, облога чернiгiвськоi цитаделi тривала вiсiм мiсяцiв. Самойлович волiв не ходити на приступ, а обстрiлювати супротивника, що не завдавало тому великих втрат. Цiкаво, що в 1677 p., пiд час Росiйсько-турецькоi вiйни, коли Самойлович разом з Ромодановським командував об'еднаним росiйсько-украiнським вiйськом пiд Чигирином, з ним служив той самий Толстой, при якому, як i пiд час облоги Чернiгова, перебував син, вiдомий Петро Толстой.

Отже, пiсля боiв у лютому 1668 р. у полонi опинилися воеводи: сосницький Лихачов, прилуцький Загрязький, батуринський Клокачов, глухiвський Кологривов. Князь Ігнатiй Волконський загинув, коли Стародуб, де стояв його гарнiзон, взяли запорозькi полковники Соха й Борона.

З Полтави, Лубен i Миргорода воевод вигнали без опору.

Росiйськi залоги Переяслава й Нiжина витримали натиск, бiльш того, Шереметьев не злякався вiдправити до Остра з Киева частину своiх сил, завдяки чому мiсто встояло перед козаками полковника Василя Дворецького. Але становище самого Шереметьева було незавидним. Вiн писав у Москву про те, що запасiв надовго не вистачить i що вiн зi страхом чекае на Дорошенка й татар.