Іван Самойлович

На Лiвобережжi Дорошенко призначив наказним гетьманом Дем'яна Ігнатовича, який, замiсть того щоб оборонятися вiд росiйських вiйськ, доволi швидко вирiшив перейти на iхнiй бiк i спокутувати свою провину в царя. Так почався наступний етап у кар'ерi найближчого соратника нового керiвника Лiвобережжя – Івана Самойловича, якому цi подii дали змогу впритул наблизитися до гетьманськоi булави.

3

Внаслiдок повстання Брюховецького Росiя втратила 48 мiст i мiстечок i зазнала величезних збиткiв.

Але не встиг Дорошенко покинути Лiвобережжя, як московська влада вiдновилася там так само швидко, як у 1658—1660 pp.

Князь Григорiй Ромодановський зiбрав велике вiйсько й почав наступ. Наказний гетьман Дем'ян Ігнатович-Многогрiшний послав був до Дорошенка по допомогу, але той наказав захищатися власними силами. Але, пiсля того як Ромодановський визволив росiйську залогу Нiжина (разом з тим спаливши все мiсто) i майже вибив украiнцiв з Чернiгова, Многогрiшний разом iз соратниками, у тому числi з чернiгiвським полковником Самойловичем, прийшов до думки, що опiр не мае сенсу.

Замiсть цього вони почали з росiйським воеводою перемовини щодо повернення до росiйського пiдданства.

Посередниками мiж украiнцями й росiянами виступили декiлька козакiв зi старшин, що були в неласцi у Брюховецького, а також православнi iерархи. Колишнiй нiжинський полковник Матвiй Гвинтовка сидiв у Гадячi пiд арештом, пiсля того як у 1666 р. замiсть нього полковником був призначений Артем Мартинович.

З початком повстання Гвинтовку перевели до Нiжина, а пiсля вбивства гетьмана звiльнили. У Веприку звiльнили з ув'язнення колишнього осавула того ж таки нiжинського полку Василя Ігнатовича-Шумейка, брата Дем'яна, який сидiв у в'язницi за побиття власноi дружини до смертi (пiзнiше вiн благав простити йому це вбивство й дозволити одружитися знову в александрiйського патрiарха i чернiгiвського архiепископа й одержав iхню згоду, за що подарував обом iерархам по коню).

Гвинтовка й Ігнатович поiхали до наказного гетьмана, щоб переконати його повернутися пiд царське берло. До них приеднався й стародубський полковник Петро Рославець (Рославченко). Многогрiшний погодився й дозволив iм iхати до Ромодановського. Пiсля переговорiв iз воеводою Гвинтовка й Шумейко прибули наприкiнцi жовтня 1668 р. до Москви в супроводi нiжинського протопопа Семена Адамовича, який пiд час повстання потерпав вiд людей Брюховецького.