На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку

Як зачерпне води, пошепки дякуе джереловi, славить i просить воду старими примiвками: «Водо, Водичко! Свята Йорданичко! Найстарша царичко! Вмиваеш береги, корiння, бiле камiння, гасиш вогонь! Умий мене вiд грiха, вiд злого, вiд ганджу! Яка ж Ти чиста, яка ж Ти свята, зроби, абим був такий!»

Спочатку слiд окремо зiбрати воду для примiвок, а тодi окремо вимити руки й лице. Коли вертаешся до хати чи до колиби, треба вклонитися димовi з ватри. Для гасiння жару у водi, для всiлякого обкурювання, для примiвок iз вогнем треба розпалити прадавнiм способом – тертям полiнець – живу ватру.

І тодi вже можна починати примовляння. Примiвка може розгортати крила. Вода жива, ватра жива i слово живе, зриме. Який починач, таке й починання. Один пурхае, мов горобчик, i цвiрiнькае, iнший, наче ворона на лету, каркае i лякаеться, а деякi вiдразу злiтають упевнено, гордо, мов орли чорногорськi, орлиним поглядом пронизують i кидають виклик.

Люди старовiку вбачали всюди у свiтi постiйну й невблаганну битву, дiлили свiт на два табори – ворогiв та друзiв.

Серед усiх доброчинцiв, побратимiв самотньоi людини наймогутнiшим е Сонечко. Воно е противагою всiм напастям, породженим iз темноти, проганяе всi чари i невловимi загрози. Газдуе понад усiм, плодить, живить i оздоровлюе.

Чимало вдячних слiв славить Праведне Сонечко.

Непорочне Сонечко, чисте лице Боже,

Праотець i опiкун родiв людських,

Сонечко – Господь – огнистий.

Йому, святому Лелевi, щоденно слiд молитися радiсно й покiрно, завжди на самотi, стоячи на колiнах, обличчям до сонця.

«Лелю-Сонечко! Запашне, чисте! Узрiть мене грiшного!» І, сходячи, могутне Сонечко так вiдповiдае дiтям своiм:

А як я вийду з ночi глибини,

А як я вийду тихо-тихенько.

А як я вийду рано-раненько.

В недiленьку святу вранцi виплину —

То зрадуються моею зорею

Звiрина i пташка, i рибка у морi —

Зрадiють трави i луки зеленi,

Зрадiють верхи, верхи костельнi.

На усiх землях церкви – костели,

На небесах усi сили – ангели

Спiви заводять – дзвони церковнi,

Церковнi брами вiдчиняться самi,

Самi в вiвтарях свiчки ся запалять,

Самi ся служби святi вiдправлять,

Дадуть здоров’я, вiд злого збавлять.

Живою небесною ватрою лiкуе весь свiт свiтовий газда. Вiн е взiрцем для газди, взiрцем наснаги працi, щедростi та гречностi, взiрцем для воiна – непохитний, завжди звитяжний. Його день народження люди вславляють колядою. І свята недiля – також свято сонечка.