Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше

Ще цвiтуть його уста, ще бродить його старiюче тiло по нiмецькiй землi, ще блукае його погляд по улюбленому ландшафту долини Неккара, ще пiдносить вiн побожний погляд до «батька ефiру», до вiчного небосхилу, – але розум його згас, оповитий нескiнченним сном. Як Тiресiя[24 - Тiресiй – в давньогрецькiй мiфологii син нiмфи Харiкло, нащадок Спарти, фiванский вiщун. За однiею з версiй, викладенiй в гiмнi Каллiмаха «На обмивання Паллади», Тiресiй юнаком випадково побачив Афiну оголеною пiд час ii купання i був за це заслiплений богинею, але потiм на прохання Харiкло Афiна вiдшкодувала Тiресiю втрату зору даром пророцтва.

], вiщуна, не вбили, а заслiпили ревнивi боги того, хто iх пiдслухав. Як Іфiгенiю[25 - Іфiгенiя – донька Агамемнона, полководця грекiв в походi на Трою. Намагаючись умилостивити Артемiду перед вiдплиттям, Агамемнон повинен був принести Іфiгенiю в жертву, однак Артемiда вже на вiвтарi замiнила ii ланню, а дiвчину перенесла в Тавриду (Крим), на берег Понта (Чорного моря). ], священну жертву, ще не закололи його, а оповили хмарою i забрали в Понт духу, у кiммерiйський морок почуттiв. Завiса на його вустах i морок навколо його душi: ще десятки тьмяних рокiв живе вiн iз збентеженою свiдомiстю, «в небесне проданий рабство», втрачений для себе i для свiту, i тiльки ритм, тьмяна, звучна хвиля ллеться в розпорошених, роздроблених звуках з його тремтячих уст. Навколо нього гинуть i вмирають люди, – вiн не знае про це. Шиллер i Гете, Наполеон i Кант, боги його юностi, давно пiшли зi свiту, гуркотливi залiзницi зорали його Нiмеччину, яку вiн бачить тiльки в сновидiннях, мiста стискаються в кулак, краiни стираються з лиця землi, – нiщо не зачiпае його потонуле у снах серце. Поступово сивiе волосся; боязка, примарна тiнь колишньоi краси, бродить вiн вулицями Тюбiнгена, забава дiтей, посмiховисько студентiв, якi не знають, який великий дух прихований, змертвiлий пiд трагiчною маскою: всi живi давно вже забули про нього. Якось, десь у серединi нового столiття, Беттiна[26 - Беттiна – так Цвейг називае Беттiну (Елiзабет) Арнiм (1785—1859) – нiмецьку письменницю, сестру поета-романтика Брентано i дружину його друга, також вiдомого представника романтичного напряму, Ахiма фон Арнiма; Беттiна Арнiм була подругою Гете i Бетховена, в життi якого зiграла важливу роль.