Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше

Життеве занепокоення завжди е першою ознакою демонiчного занепокоення кровi, занепокоення нервiв, занепокоення розуму (тому демонiчними називають жiнок, якi сiють навколо себе неспокiй, сум’яття, фатальнi подii). Демонiчне завжди оточене грозовими хмарами, життевими небезпеками, пронизане духом трагiзму, подихом фатуму.

Так, кожна натхненна, кожна творча людина неминуче вступае у двобiй зi своiм демоном, i завжди це двобiй героiчний, завжди двобiй любовний, найвеличнiший двобiй людства.

Однi поступаються його полум’яному натиску, як жiнка чоловiковi, вiддаються насильству його непереборноi сили, вiдчувають блаженство бути захопленими i пронизаним заплiднюючою стихiею. Іншi втихомирюють його i заковують його гаряче, тремтливе тiло кайданами своеi холодноi, безстрашноi, цiлеспрямованоi чоловiчоi волi; цiле життя тривають цi обiйми полум’яноi ворожнечi i любовноi боротьби. У художника i в його творчостi ця велична боротьба стае образною: до останнього нерва трiпоче його творчiсть гарячим диханням, чуттевим тремтiнням шлюбноi ночi духу з його вiчним спокусником. Лише у художника слова демонiзм з мороку почуттiв може вирватися до слова i до свiтла, i найвиразнiше дiзнаемося ми його пристраснi риси в переможеному, приборканому демоном поетi. Представниками цього типу я вибрав образи Гельдерлiна, Кляйста i Нiцше, як найзнаменнiшi в нiмецькому свiтi. Бо там, де самовладно пануе демон, створюеться особливий полум’яно-поривчастий пiднесений тип мистецтва: сп’янiле мистецтво, екзальтоване, гарячкове, надмiрно творче, iз судомними злетами духу, спазмами й вибухами, вакханалiею i самозабуттям, «манiею» грекiв, священним, пророчим, пiфiчно[1 - Пiфiчно. Пiфiя – в Стародавнiй Грецii жриця-вiщунка в храмi Аполлона в Дельфах; пророкувала, дихаючи п’янкими парами, якi пiднiмалися з ущелини скелi (звiдси вираз «пiфiчнi пари»).] несамовитим. Надмiрнiсть завжди служить першою, незаперечною ознакою цього мистецтва, вiчне прагнення перевершити самого себе, переступити крайнi межi, досягти безмежностi, споконвiчноi прабатькiвщини всього демонiчного. Гельдерлiн, Кляйст i Нiцше належать до роду Прометидiв, який полум’яно розривае гранi життя, буремно долае будь-яку форму i знищуе себе в надлишковому екстазi: в iхнiх очах виразно мерехтить чужий, гарячковий погляд демона, i вiн говорить iхнiми вустами.