Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Магнiт владно притягуе до себе iнше, мертве залiзо, вiн, як единий суб’ект серед суцiльного оточення об’ектiв, здатний виражати щось подiбне до особистоi волi, i його владна звичка мимоволi викликае припущення, що вiн пiдпорядковуеться iншим, не земним (можливо, астральним) законам свiтобудови. Водiй кораблiв i наставник тих, хто втратив дорогу, вiн, будучи насаджений на вiстрi, безпомилково звертае свiй залiзний перст до полюса, i дiйсно здаеться, що в межах земного свiту вiн зберiг спогад про свое метеорологiчне походження.

Такi особливостi одного-единого металу повиннi були, природно, надати свого магiчного впливу, перш за все, на класичну натурфiлософiю. Оскiльки розум людський незмiнно схильний мислити аналогiями, то лiкарi середньовiччя приписують магнiту симпатичну силу. Протягом столiття займаються вони випробуваннями: чи не може вiн притягувати до себе, на кшталт залiзноi тирси, також i хвороби з людського тiла. А там, де сфера темного, туди негайно ж iз цiкавiстю проникае свiтлим своiм совиним поглядом допитливий розум Парацельса. Його хитка фантазiя, деколи оманлива, а часом генiальна, без жодних вагань перетворюе неясне сподiвання попередникiв в патетичну впевненiсть. Його легкозаймистому розуму бачиться вiдразу ж беззаперечним, що поряд з «амброндальною», що дiе в бурштинi силою (тобто, з ще не отриманою нiяких прав на громадянство електрикою), сила магнетизму свiдчить про наявнiсть в землi, в «адамовiй матерii» особливоi, астральноi, пов’язаноi з зiрками субстанцii, i вiн вiдразу ж зараховуе магнiт до списку непогрiшних цiлющих засобiв. «Я стверджую ясно й вiдкрито, на пiдставi проведених мною дослiдiв з магнiтом, що в ньому прихована таемниця висока, без якоi проти безлiчi хвороб нiчого зробити неможливо». І в iншому мiсцi вiн пише: «Магнiт довго був в усiх на очах, i нiхто не подумав про те, чи не можна його в подальшому використати i чи не володiе вiн й iншою силою, окрiм притягання залiза. Шолудивi доктора часто тикають мене носом, що я не йду за древнiми; а чому менi йти за ними? Усе, що вони наговорили про магнiт, – нiщо. Покладiть на ваги те, що я про нього сказав, i судiть. Якби я слiпо слiдував за iншими i сам не ставив дослiдiв, то я знав би тiльки те, що знае кожен мужик, – що магнiт притягуе залiзо.

Але мудра людина сама повинна випробовувати, i ось я вiдкрив, що магнiт, окрiм явноi сили, яка кожному впадае в око – притягувати залiзо, – володiе й iншою, прихованою силою».