Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

4

Рудольф Вiрхов (1821–1902) – нiмецький вчений, лiкар i громадський дiяч, один з основоположникiв науковоi медицини, iноземний член Петербурзькоi АН (1881). Очолював кафедру патологiчноi анатомii Вюрцбургського унiверситету, керував кафедрою патологiчноi анатомii i загальноi патологii Берлiнського унiверситету, був директором Інституту патологii. Опублiкував близько 1000 наукових робiт, присвячених проблемам патогенезу, а також загальних питань бiологii та антропологii, етнографii та археологii.

5

Логос – термiн давньогрецькоi фiлософii, що означае «слово» («пропозицiя», «висловлювання», «мова») i «сенс» («поняття», «судження», «пiдстава»). Уведений до вживання Гераклiтом, який розумiв логос як загальну (свiтову) закономiрнiсть, розумну основу свiту, як вiчний космiчний закон, котрому кожен повинен коритися в думках i дiях.

6

Людвiг ван Бетховен (1770–1827) – нiмецький композитор, пiанiст, диригент, видатний симфонiст, який найбiльш повно окреслив принципи вiденськоi класичноi школи та проклав шлях нiмецькому музичному романтизму.

7

Оноре де Бальзак (1799–1850) – французький письменник. Створив епопею «Людська комедiя», що складаеться з трьох частин: «Етюди про звичаi», «Фiлософськi етюди» й «Аналiтичнi етюди». Описуючи пороки й чесноти своiх героiв, iхню поведiнку в сiм’i та суспiльствi, а також розкриваючи iхнi характери в повсякденному й свiтському життi, намалював яскраву картину звичаiв Францii XIX ст.

8

Вiнсент Ван-Гог (1853–1890) – голландський живописець, представник постiмпресiонiзму.

Пiсля смертi здобув свiтову популярнiсть.

9

Парацельс (спр. iм’я Фiлiп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; 1493–1541) – лiкар, натуралiст, фiлософ. У своiх уявленнях про здоров’я i хвороби людини виходив iз iснування вищого духовного начала, яке регулюе життя людей, отже, лiкар повинен лiкувати i тiло, i душу, i дух хворого.

10

Спартак (?—71 до н. е.) – вождь найбiльшого повстання рабiв в Італii в 74–71 рр.

до н. е. Уродженець Фракii. Був узятий в полон римлянами пiд час вiйни з фракiйцями у 80 р. до н. е., проданий в рабство, двiчi тiкав, схоплений i вiдданий до гладiаторськоi школи в м. Капу. Органiзував змову рабiв-гладiаторiв й очолив iхне повстання. Пiд його керiвництвом армiя рабiв здобула ряд перемог над римськими вiйськами. Загинув у битвi з римлянами в Апулii.

11

Омелян Іванович Пугачов (бл.