Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Озброiвшись булавою своеi мужицькоi грубостi, пiшов у наступ на «лiкарiв» i висунув iхнiй книжнiй вченостi звинувачення в тому, що вони хочуть розкласти людський мiкрокосм, як механiзм годинника, на частини i потiм знову склеiти. Вiн бореться iз зарозумiлiстю, з догматичною авторитарнiстю науки, яка втратила будь-який зв’язок з високою магiею творчоi природи й не помiчае, i не визнае стихiйних сил, i не чуе випромiнювань як окремих душ, так i свiтовоi душi в цiлому. Хоча й сумнiвнi, на погляд сучасника, його рецепти, духовний вплив цiеi людини росте, нiби пiд прикриттям часу, i на початку ХІХ ст.

проявляеться назовнi у такiй собi «романтичнiй» медицинi, яка, будучи вiдгалуженням фiлософсько-поетичноi течii, прагне вищоi форми тiлесно-душевноi едностi. З безумовною вiрою у вселенську одухотворенiсть природи вона вiдстоюе думку, що сама природа – наймудрiша цiлителька й потребуе людини у кращому разi лише як помiчника. Це подiбно до того, як кров, не побувавши у вишколi хiмiкiв, утворюе антитоксини проти будь-якоi отрути, так i органiзм може сам себе пiдтримувати i здатен у бiльшостi випадкiв без чиеiсь допомоги впоратися з хворобою. Тому дороговказом у лiкуваннi людини повинно бути правило – не йти наперекiр природньому стану речей, а лише змiцнювати у випадку хвороби завжди притаманну людинi волю до одужання. А цей iмпульс часто може бути пiдтриманим шляхом душевного, духовного релiгiйного впливу тiею ж мiрою, як i за допомогою грубоi апаратури та хiмiчних речовин. Істинне ж зцiлення завжди здiйснюеться зсередини, а не ззовнi. Сама природа – той «внутрiшнiй лiкар», якого кожен вiд народження носить у собi i який через це бiльше розумiе про хвороби, нiж спецiалiст, що бачить тiльки зовнiшнi симптоми. Уперше хвороба, органiзм i проблема лiкування розглядаються романтичною медициною знову як щось едине. Цiлий ряд систем виникае в дев’ятнадцятому столiттi iз цiеi основноi iдеi про самостiйну силу спротиву органiзму. Месмер базуе свое магнетичне вчення на волi людини до здоров’я, Християнська наука – на плiднiй силi самосвiдомостi; поряд з цими майстрами, що використовують внутрiшнi сили природи, iншi звертаються до сил зовнiшнiх: гомеопати до цiлiсноi, нерозбавленоi речовини, Кнейп та iншi послiдовники лiкування природою – до ii животворних стихiй: води, сонця, свiтла. І всi вони вiдмовляються, нiби змовилися, вiд будь-яких хiмiчних комбiнацiй у лiкуваннi, вiд будь-якоi апаратури i навiть вiд найвизначнiших досягнень новiтньоi науки.