Марія Стюарт

Нi, заперечують французькi придворнi юристи, бо Генрiх VIII згодом оголосив свiй шлюб з Анною Булин нечинним, а Єлизавету завдяки постановi парламенту – бастардом. Якщо Єлизавета – згiдно з цим пiдтвердженим усiм католицьким свiтом розумiнням – негiдна трону як бастард, право на королiвський трон Англii дiстаеться не кому iншому, як Марii Стюарт, правнучцi Генрiха VII.

Отже, шiстнадцятирiчна недосвiдчена дiвчина раптом постае перед незмiрно важливою постановою, наслiдки якоi матимуть значення для iсторii всього свiту.

Марiя Стюарт мае двi можливостi. Вона може бути поступливою й дiяти полiтично, може визнати свою родичку Єлизавету законною королевою Англii i вiдмовитися вiд власних претензiй, якi, безперечно, можна обстояти тiльки зброею. Або ж може смiливо й рiшуче назвати Єлизавету узурпаторкою i просити французьку та шотландську армii силою зброi усунути узурпаторку з трону. На лихо, Марiя Стюарт та ii радники обирають третiй шлях, найгiрший, який е в полiтицi: середнiй шлях. Замiсть сильного й рiшучого удару по Єлизаветi французький двiр лише хвальковито струшуе повiтря: з наказу Генрiха II подружжя наступникiв трону запроваджуе до свого герба ще й англiйську королiвську корону, тож згодом Марiя Стюарт велить прилюдно i в усiх документах називати себе “Regina Franciae, Scotiae, Angliae et Hiberniae”, «Королевою Францii, Шотландii, Англii та Ірландii». Отже, претензiю висувають, але не захищають ii. З Єлизаветою не воюють, а тiльки розсердили ii. Замiсть справжньоi дii залiзом i мечем обирають безсилий жест претензii на мальованому деревi й писаному паперi, тож унаслiдок була створена тривала двозначнiсть, бо в такiй формi претензiя Марii Стюарт на англiйський трон начебто е, а водночас ii немае. Залежно вiд того, як заманеться, ii то приховують, то знову дiстають на свiт Божий. Отож Генрiх II вiдповiдае Єлизаветi, коли вона згiдно з договором вимагае повернути Кале: «В такому разi Кале слiд повернути дружинi дофiна, королевi Шотландii, яку ми всi вважаемо за королеву Англii». А з другого боку, Генрiх II пальцем не ворушить, щоб захистити цю претензiю своеi невiстки, а далi провадить справи з начебто узурпаторкою трону, немов iз законною монархинею.

Унаслiдок цього безглуздого пустого жесту, по-дитячому й марнославно примальованого герба, Марiя Стюарт нiчого не здобула i все занапастила. В життi кожноi людини трапляеться помилка, якоi вже нiколи не можна виправити.