Марія Стюарт

Ноксу властива пiдозрiлiсть людини, одержимоi собою, пристрасть обмеженого i схильного до екстазу розуму, огидна гордiсть людини, впевненоi в своiй непогрiшностi: в його суворостi надимаеться водночас небезпечна радiсть iз приводу власноi твердостi, в його нетерпiннi – похмура насолода своею непомильнiстю. Цей шотландський Єгова з хвилястою бородою стоiть щонедiлi на амвонi собору Св. Егiдiя i гримить ненавистю i прокльонами проти всiх, хто не слухае його проповiдь; цей kill joy, убивця радостi, люто метае лайки на адресу «сатанинського поколiння» безжурних i безтурботних, якi не служать Господу в точнiй вiдповiдностi з його приписами i його особистими поглядами.

Адже старий фанатик не знае нiякоi iншоi радостi, крiм трiумфу непоступливостi, нiякоi iншоi справедливостi, крiм перемоги своеi справи. Вiн наiвно радiе, тiльки-но усунуть або принизять якогось католика чи iншого супротивника, а коли завдяки рукам убивцi котрогось ворога kirk прибирають iз дороги, то, зрозумiла рiч, сам Господь прагнув цiеi похвальноi дii i посприяв iй. Нокс, коли в бiдолашного миршавого юнака Франциска II, чоловiка Марii Стюарт, потiк гнiй iз вуха, спричинивши його смерть, виспiвував на амвонi трiумфальних пiсень, кажучи, що вiн «не хотiв слухати голосу Бога», а коли Марiя де Гiз, мати Марii Стюарт, померла, вiн натхненно проповiдував: «Нехай нас Господь у своiй великiй ласцi невдовзi позбавить i решти, хто мае в собi кров Валуа. Амiнь! Амiнь!» У промовах Нокса не чути навiть слiду лагiдностi й божественноi доброти Євангелiя, вiн промовляе так, немов грiзно вимахуе батогами, його Бог – лише Бог помсти, ревнивий i нещадний, його властива Бiблiя – лише Старий Заповiт, кровожерний i по-варварському суворий. Грiзнi проповiдi Нокса ненастанно спрямованi проти Моава, Амалика, всiх ворогiв народу Ізраiля, яких треба знищити вогнем i мечем, – а отже, i проти ворогiв iстинноi вiри, тобто його власноi. А коли вiн лютими словами бичуе бiблiйну царицю Єзавель, його слухачi добре знають, яку володарку вiн мае насправдi на увазi. Наче буря, темна й велична, що запинае хмарами ясне небо i трiпотливими блискавками та приголомшливим громом вiчно лякае душу, огорнув кальвiнiзм шотландську землю, i напруга щомитi може розрядитись нищiвним руйнуванням.

З таким непомильним i непiдкупним чоловiком, що прагне тiльки наказувати й мириться тiльки з покiрною побожнiстю, неможливi нiякi компромiси; всiлякi приманювання i намагання догодити лише посилюють його жорсткiсть, глузливiсть та претензiйнiсть.