Марія Стюарт

Марiя Стюарт бездумно приймае поетичне вшанування вiд молодого й дуже досвiдченого в усiх лицарських мистецтвах гугенота, ба навiть вiдповiдае на його вiршi своiми поезiями; яка чутлива до музики, самотня серед грубого й вiдсталого середовища молода жiнка не почуватиметься влещеною, чуючи, як ii вшановують такими зачудованими строфами:

Oh Dеesse immortelle

Escoute donc ma voix

Toy qui tiens en tutelle

Mon pouvoir sous tes loix

Afin que si ma vie

Se voie en bref ravie

Ta cruautе

La confesse pеrie

Par ta seule beautе.

Богине горда, гойна i сяйлива,

Послухай, ти безсмертна, голос мiй.

Мене ти опiкаеш, норовлива,

Закон пануе надi мною твiй.

Хоча усе мое життя —

Лиш спалах марного чуття,

Твоя жорстокiсть невблаганна

В туманi тане забуття,

Як сяе твоя врода бездоганна!

А надто, коли вона почуваеться невинною? Бо щирим коханням у вiдповiдь на свою пристрасть Шастеляр похвалитися не мiг. Вiн змушений сумовито признатися:

Et nеansmoins la fl?me

Qui me br?le et enfl?me

De passion

N’еmeut jamais ton ?me

D’aucune affection.

І все-таки вогонь,

Що пропiкае вiд долонь до скронь,

Кохання

З душi твоеi не добув либонь

Бодай зiтхання.

Мабуть, лише як поетичну пошану сприймае Марiя Стюарт тi вiршi серед багатьох iнших придворних i догiдливих лестощiв, бо, й сама поетеса, знае про гiперболiзацiю в усьому лiричному, зi смiхом слухае такi строфи свого гарненького селадона i без нiяких iнших думок терпить як вияв грайливостi завелику галантнiсть, що на цьому романтичному жiночому дворi не видаеться дивною.

Марiя Стюарт невимушено жартуе i пустуе з Шастеляром не менш простодушно, нiж зi своiми чотирма Мерi. Невеличкими безневинними комплiментами вона засвiдчуе особливе ставлення до нього, обирае його (адже вiдповiдно до придворноi iерархii вiн навряд чи може пiдступити до неi) як партнера для танцiв, пiд час однiеi танцювальноi фiгури – falking-dance – нахиляеться якось надто близько до його плеча, дозволяе йому промовляти вiльнiше, нiж заведено у Шотландii, i то за три вулицi вiд амвона Джона Нокса, що пише, мовляв, “such fashions more lyke to the bordell than to the comeliness of honest women”;[9 - «Такi звичаi бiльше пасують до борделю, нiж до милих рис чесних жiнок» (англ. ).] можливо, одного разу вона навiть дозволила Шастеляру пiд час маскараду або гри у фанти побiжний поцiлунок.