Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой

Перш нiж прислухатися до своеi душi, людина мала вiдчути ii наявнiсть, i це вiдкриття дiйсно приходить лише в християнську епоху: «Сповiддю» Августина починаеться внутрiшнiй огляд життя, але погляд великого епископа при сповiдi менше звернений на себе, нiж на парафiян, яких вiн прикладом свого звернення сподiваеться обернути у вiру й навчити; його трактат мае дiяти як сповiдь перед громадою, як приклад каяття, – отже, телеологiчно, цiлеспрямовано, – а не служити вiдповiддю собi самому.

Мали минути столiття, доки Руссо, який завжди прокладае новi дороги, всюди розкривае ворота й замки, створюе самозображення заради себе самого, сам здивований i переляканий новизною цього починання. «Я задумав справу, починае вiн, – що не мае прикладу… я хочу намалювати рiвну менi людину з усiею правдивiстю природи, i ця людина я сам…» Але з сумлiннiстю кожного новачка вiн уявляе собi це «я» – неподiльною еднiстю, чимось вимiрюваним, i «правдивiсть», як щось осяжне; вiн наiвно припускае: «Коли пролунають фанфари страшного суду, хочу постати перед суддею з книгою в руцi й сказати: це був я». Наше пiзнiше поколiння не володiе чесною довiрливiстю Руссо, проте володiе сильнiшими, смiливiшими проникненнями в значнi й потаемнi глибини душi в ii найтонших розгалуженнях: у всiх смiливiших аналiзах анатомiзуюча себе цiкавiсть намагаеться оголити кожен нерв i судину кожного почуття й помислу. Стендаль, Геббель[5 - Геббель Христiан Фридрих (1813—1863) – нiмецький драматург, письменник i поет, один з найбiльших нiмецьких трагiкiв XIX в. Сюжети Геббель зазвичай черпав з Бiблii, мiфологii, лiтератури, iсторii. Твори «Юдiф», «Ірод i Мариамна», «Гиг i його кiльце», «Агнеса Бернауер», трилогiя «Нiбелунги».], Кiркегард[6 - Кiркегард Серен (1813—1855) – данський фiлософ i теолог.], Толстой, Ам’ель[7 - Ам’ель Анрi Фредерiк (1821—1881) – швейцарський фiлософ, критик i письменник. Серед його творiв – «Уривки iз задушевного щоденника» (1887).], хоробрий Ханс Йегер[8 - Йегер Ханс Хендрiк (1854—1910) – норвезький письменник. У 1885 р. опублiкував роман «З життя богеми Христианii», написаний у манерi натуралiзму Е. Золя. Роман був заборонений i конфiскований, автору довелося на деякий час покинути краiну. Повернувшись до Норвегii, написав романи «Вiльна любов», «Сповiдь», «Тюрма i вiдчай».