Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Ненастанно лунали промови, тривали бенкети, влаштовували ходу зi смолоскипами, бамкали церковнi дзвони, гримiли гармати, юрба знову i знову галасливо вiтала нового Колумба, об’еднувача двох свiтiв, переможця простору, чоловiка, що тiеi митi став найславетнiшим i найбiльш обожненим в усiй Америцi, – Сайруса Веста Фiлда.

Велике crucifige[10 - Розпинання (лат.).]

Того дня галасували й радiли тисячi та мiльйони голосiв. Тiльки один, i то найважливiший, був протягом того свята навдивовижу нiмим: електричний телеграф.

Можливо, Сайрус Фiлд серед радощiв уже здогадувався про страхiтливу правду, i, мабуть, для нього було тяжкою мукою розумiти, що тiльки вiн единий знае, що саме того дня атлантичний кабель припинив функцiонувати, що пiсля отриманих в останнi днi дедалi бiльш плутаних i навряд чи зрозумiлих сигналiв дрiт видав останнiй передсмертний хрип i замовк остаточно. В усiй Америцi ще нiхто не знае i нiхто не здогадуеться, що телеграф поступово замовкае, крiм кiлькох людей, якi забезпечують прийняття сигналiв у Ньюфаундлендi, i навiть вони перед лицем безмiрного ентузiазму вагаються довгi днi повiдомляти радiсним людям прикру новину. Але невдовзi впало у вiчi, що повiдомлення надходять украй рiдко. Америка тепер чекала годину за годиною, щоб майнуло якесь повiдомлення через океан, але замiсть цього в обидва боки йшли тiльки туманнi й неконтрольованi сигнали. Недовго й тривав цей стан, як поширилася чутка, мовляв, люди, сповненi завзяття й нетерпiння, поставили кращi передавачi, пускали занадто сильнi електричнi розряди i внаслiдок цього остаточно вивели з ладу вже й так негодящий кабель. Ще е сподiвання усунути перешкоду. Але невдовзi вже годi заперечити: сигнали стають дедалi бiльш нерозбiрливi та незрозумiлi. Саме пiсля того буйного святкового дня, 1 вересня, через океан уже не переходить жодного виразного тону, жодного чистого коливання.

Люди нiщо не прощають ще меншою мiрою, як те, що iх протвережують серед щирого захвату, а чоловiк, вiд якого вони сподiвалися всього, пiдступно, як iм здаеться, розчаровуе iх.

Тiльки-но справдилася чутка, що без мiри прославлений телеграф не працюе, бурхлива хвиля радостi покотилася назад у виглядi лихого озлоблення проти невинного винуватця Сайруса Фiлда. Вiн одурив мiсто, краiну, свiт, вiн давно знав, що телеграф не працюе, заявляли в Сiтi, але з корисливих мiркувань дав людям змогу вшанувати себе, а сам скористався тим часом, щоб продати належнi йому акцii з величезним прибутком.