Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Про спорядження не дуже треба було i дбати, бо тi люди й так жили в станi постiйноi вiйни. 1 вересня 1513 року Нуньес де Бальбоа, герой i бандит, авантюрник i бунтiвник, почав, щоб уникнути шибеницi або в’язницi, свiй похiд у безсмертя.

Неминуща мить

Перетин Панамського перешийку почався в провiнцii Коiба, що була невеличкою державкою касика Карети, чия донька стала супутницею Бальбоа. Але, як з’ясувалося згодом, Бальбоа обрав не найвужче мiсце, тож унаслiдок цього незнання небезпечний похiд став довшим на кiлька днiв.

Але для нього, мабуть, найважливiшим при такому зухвалому зiткненнi з невiдомим була змога мати на випадок повернення або вiдступу дружне iндiанське плем’я позаду. Вояки з Дарiена попливли в Коiбу на десятьох великих каное, сто дев’яносто чоловiкiв, озброених списами, мечами, аркебузами й арбалетами, iх супроводила чималенька зграя страхiтливих собацюр. Касик як союзник дав своiх iндiанцiв, якi виконували роль тяглових тварин i провiдникiв, i вже 6 вересня почався славетний перехiд через перешийок, уже сам цей похiд пiддав страхiтливому випробуванню силу волi такого вiдважного й досвiдченого авантюрника, як Нуньес. Серед задушливоi екваторiальноi спеки, що немов присипляла, iспанцi спершу мали перейти низини, де болотиста, щедра на пропасницю земля навiть через кiлька сторiч пiд час будiвництва Панамського каналу забрала життя багатьох тисяч людей. З першоi години iспанцi були змушенi сокирами i мечами прорубувати собi шлях у незвiдане крiзь заплетенi лiанами отруйнi джунглi. Наче у величезнiй зеленiй копальнi, перший вояк прорубував iншим у гущавинi вузеньку штольню, по якiй один за одним довжелезною низкою йшло вiйсько конкiстадорiв, i то завжди зi зброею в руках, день i нiч, пильно вслухаючись i придивляючись, щоб вiдбити несподiваний напад тубiльцiв. Спека в чадному i душному мороцi коло пiднiжжя лiсових велетнiв, над високим зеленим склепiнням яких нещадно палило сонце, забивала дух. Обливаючись потом, з осугою на вустах, вiйсько у важких обладунках ступало далi миля за милею. Інколи раптом спадали ураганнi зливи, струмочки за мить обертались у бурхливi рiчки, якi доводилось переходити або в брiд, або по хитких iмпровiзованих мiсточках, що iх швидко споруджували i зв’язували ликом iндiанцi. З провiанту iспанцi мали тiльки жменьку маiсу.