Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Величезне жерло, найбiльше, яке доти бачив свiт, звiльнили вiд форми й охолодили, але ще до першого пробного пострiлу Мехмед розiслав по всьому мiсту оповiсникiв, якi мали попередити вагiтних жiнок. А коли з несвiтським гуркотом i немов спалахом блискавки з жерла важка кам’яна куля вилетiла i вже цим единим пробним пострiлом зруйнувала якийсь мур, Мехмед одразу наказав виготовити цiлу батарею таких гiгантських гармат.

Що ж, першу велику «машину для метання каменiв», як перелякано назвали тодi цю гармату грецькi автори, виготовили успiшно.

Але тодi постала ще важча проблема: як переправити цього монстра, цього залiзного дракона через усю Фракiю аж до мурiв Вiзантii? Почалася незрiвнянна одiссея. Адже цiлий народ, цiла армiя два мiсяцi моцувалася коло цього непорушного, довгошийого страховиська. Попереду iхали загони вершникiв, щоб захистити коштовнiсть вiд будь-яких нападiв, i ненастанно патрулювали мiсцевiсть, за ними йшли й працювали день i нiч iз лопатами й тачками сотнi, а то й тисячi землекопiв, вирiвнюючи дорогу для надважкого транспорту, який пiсля себе знову на цiлi мiсяцi розбивав дорогу. П’ятдесят пар волiв були запряженi до гiгантського воза, на осях якого, як колись i обелiск, що його везли з Єгипту до Рима, лежала з точно розподiленою вагою гiгантська металева труба, двiстi чоловiк невпинно пiдтримували ii справа i злiва, бо гармата хиталась вiд власноi ваги, водночас ненастанно працювало пiвсотнi стельмахiв i столярiв, якi мiняли i змащували дерев’янi колеса, змiцнювали опори, будували мости; зрозумiло, що цей величезний караван мiг долати свiй шлях по горах i степах тiльки крок за кроком, повiльною волячою ходою. В селах здивовано купчились селяни i хрестилися, дивлячись на залiзне чудовисько, якого, немов бога вiйни, його слуги та жерцi везли з краiни в краiну, але невдовзi по тому вслiд за ним таким самим способом повезли його залiзних братiв, вилитих у такому самому материнському глиняному лонi; людська воля знову зробила можливе неможливим. Невдовзi двадцять, а то й тридцять таких страховиськ скалили своi чорнi круглi пащi в бiк Константинополя; важка артилерiя вступила в iсторiю вiйн, i почався двобiй мiж тисячолiтнiм муром iмператора Схiдноi Римськоi iмперii i новими гарматами нового султана.

Повiльно, вперто, але невблаганно гiгантськi гармати руйнували i руйнували своiми вогненними укусами мури Константинополя.