Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Воскресiння Георга Фрiдрiха Генделя

21 серпня 1741 року

13 квiтня 1737 року слуга Георга Фрiдрiха Генделя сидiв пополуднi перед вiкном першого поверху будинку на Брук-стрит, виконуючи найдивнiшу роботу. Вiн iз прикрiстю помiтив, що в нього скiнчився запас тютюну, хоча, власне, йому треба було б пробiгти лише двi вулицi, щоб у крамничцi своеi подруги Доллi купити тютюну, але вiн не наважувався вийти з дому, боячись свого нестриманого господаря i пана. Георг Фрiдрiх Гендель повернувся з проб додому в лютому гнiвi, аж буряковий на обличчi вiд припливу кровi, з товстими, набубнявiлими жилами на скронях, одним ударом розчахнув вхiднi дверi i тепер, як чув слуга, так енергiйно походжав на другому поверсi, що здригалася стеля; в такi гнiвнi днi нерозумно бути недбалим на службi.

Отож, щоб розiгнати нудьгу, слуга вирiшив вiдволiктися i замiсть пахкати череп’яною люлькою, випускаючи гарненькi кiльця блакитного диму, видував мильнi бульки. Приготував собi мисочку з мильним розчином i задовольнявся тим, що з вiкна випускав на вулицю строкатi барвистi пухирцi.

Перехожi зупинялися, задля розваги розбивали цiпком одну чи двi кольоровi кульки, всмiхалися та пiдморгували, але нiхто не дивувався. Адже вiд цього дому на Брук-стрит можна було сподiватися чого завгодно: там раптом серед ночi озивався клавесин, люди чули, як там завивають i схлипують спiвачки, коли холеричний нiмець у несамовитому гнiвi погрожував iм, бо вони на восьму частину тону спiвали зависоко або занизько. Для сусiдiв iз Гросвенор-сквер будинок на Брук-стрит, 25 давно вже був божевiльнею.

Слуга тихо i наполегливо й далi видував барвистi бульбашки. Трохи згодом вiн вочевидь удосконалив свою вправнiсть, бо немов мармуровi, бульки були вже бiльшi i з тоншими оболонками, злiтали вгору дедалi швидше i легше, одна навiть перелетiла низенький вершечок даху будинку навпроти. Аж раптом слуга перелякався, бо увесь будинок здригнувся вiд глухого удару.

Забряжчали склянки, захиталися гардини: певне, на другому поверсi впало щось важке i велике. Слуга пiдскочив i притьмом вибiг сходами до кабiнету.

Стiлець, на якому сидiв господар пiд час працi, стояв пустий, у кiмнатi нiкого не було, i слуга вже хотiв бiгти до спальнi, як раптом побачив, що Гендель лежить без руху на пiдлозi з широко розплющеними очима, i аж тепер, коли слуга перелякано зацiпенiв, вiн почув глухий важкий хрип.