Дем'ян Многогрішний

) – половину Недачинськоi руднi (тобто закладу з плавлення руди та виготовлення залiзних виробiв), зважаючи на те, що спiввласник руднi, як сказано в унiверсалi, втiк на Правобережжя «пiд час приходу пiд Чернiгiв [вiйськ] неприятельського московита» (цiкаво, як собi мiг дозволити Д. Многогрiшний такий вислiв щодо своiх росiйських союзникiв?). Було пiдтверджено права чернiгiвського отамана Івана Домонтовича на села Смолин та Максим, наданi свого часу ще «унiверсалами свiтлоi пам’ятi небiжчика Богдана Хмельницького» (унiверсал вiд 19 жовтня 1668 р.

). Крiм того, пiдтверджено права стародубського полкового обозного Гаврила Дащенка (унiверсал вiд 22 грудня 1668 р.) на с. Литовське, млин на р. цитвi та iншi угiддя, наданi ранiше «унiверсалом небiжчика свiтлоi пам’ятi гетьмана Брюховецького» (дивна повага до гетьмана, якого тодi росiяни вже називали «зрадником») та iн.

Як бачимо, своiми унiверсалами сiверський гетьман продовжив традицiю сприяння розвитку ремесел та промислiв на Гетьманщинi: закладанню млинiв, рудень, бортних угiдь та iн.

Не дивно, що i мешканцi деяких мiст уже тодi отримали вiд Д. Многогрiшного «охороннi унiверсали». Унiверсал вiд 21 липня 1668 р., пiдписаний у Чернiговi «усього Севера гетьманом наказним», пiдтвердив чиннiсть магдебурзького права в мiстi Стародубi та права на земельнi володiння з млинами, за цим мiстом закрiпленi. А унiверсалом вiд 4 сiчня 1669 р. «Дем’ян Ігнатович, гетьман вiйська його царськоi пресвiтлоi величностi Запорозького Сiверський», «бачачи, <…> що мiсто Чернiгiв через теперiшню вiйну до великого пустошення прийти був змушений», звiльнив мешканцiв цього мiста вiд надання проiжджим гiнцям пiдвiд та кормiв. Окрiм того, Д. Многогрiшний у вказаному унiверсалi оголошував: «І зберiгаемо також [Чернiгiв] при давнiх правах усiляких вiд гетьманiв Вiйськ Запорозьких антецесорiв наших наданих на усiлякi пожитки, тобто озера, перевiз, села [i вiд них на чернiгiвського] вiйта, на ратушу, на бургомiстрiв, як перед тим <…> усiлякi податки збирали, так i тепер <…>, при тих усiх пожитках затверджуемо <…> i суворо наказуемо, аби нiхто тому не перешкоджав пiд [загрозою] суворого покарання вiйськового <…>». Пiдтвердження магдебурзького права, звiльнення мiст вiд податкiв та iнших повинностей, затвердження за ними земель – це, безперечно, дii, якi мiг собi дозволити лише правитель держави або досить широкоi автономii. Загалом, вiд текстiв вищезгаданих унiверсалiв складалося дивне враження. Д.