Дем'ян Многогрішний

Многогрiшний на час iх пiдписання був лише наказним, тобто тимчасовим, гетьманом i, за власними словами, на «справжне» гетьманство особливо не претендував. А змiст унiверсалiв свiдчить, що внутрiшню полiтику на пiдвладному йому невеликому «шматку» земель Лiвобережжя Дем’ян Гнатович проводив грунтовну, цiлком у дусi гетьманiв Украiни «обох бокiв Днiпра» 1648—1668 рр.

«Глухiвськi статтi» Д. Многогрiшного: повернення Украiнi судовоi та фiнансовоi автономii

На початок 1669 р. Д. Многогрiшний, вочевидь, уже покинув сумнiватися, бути чи не бути лiвобережним гетьманом (якщо вiн справдi мав такi сумнiви).

У цей час до Москви прибули украiнськi посли, яким було дано наказ «вiд нас, гетьмана вiйська вашоi царськоi величностi Запорозького Сiверського Дем’яна Ігнатовича, вiд обозного, суддiв, полковникiв, осавулiв, сотникiв i всього Запорозького вiйська i православного народу малоросiйського християнського <…>» (складений 1 сiчня 1669 р.).

Текст зазначеного наказу, на думку iсторикiв, переконливо свiдчить, що Д.

Многогрiшного аж нiяк не можна вважати проросiйським дiячем. Дякуючи росiйському царевi за «прощення», Д. Многогрiшний вiд iменi «Запорозького вiйська i вiд усього православного народу християнського малоросiйського» прохав, щоб цар залишив люднiсть Гетьманщини «при давнiх наших вольностях», наданих у договорi з Б. Хмельницьким 1654 р. цi вольностi, як стверджувалося в наказi, обмежено при наступниках Б. Хмельницького, починаючи вiд гетьмана Ю. Хмельницького.

Найбiльше уваги у вiдомiй частинi наказу Д.

Многогрiшний придiлив перебуванню на украiнськiй територii росiйських залог та воевод. «Хоча в тих статтях славноi пам’ятi Богдан Хмельницький, – йшлося в документi, – гетьман вiйська Запорозького, i все вiйсько Запорозьке добивали чолом великому государю нашому, його царськiй пресвiтлiй величностi, щоб у стольних украiнських мiстах були воеводи iз ратними людьми його царськоi пресвiтлоi величностi на оборону вiд неприятелiв, а саме: в Переяславi, в Нiжинi, в Чернiговi, але вони замiсть оборони бiльшу нам пагубу i знищення нанесли i то в тiй мiрi, що ратнi люди вашоi царськоi пресвiтлоi величностi у наших мiстах у бiдних людей частими грабунками, пожежами i вбивствами до смертi i рiзними та всiлякими мучительствами людям допiкали, а над те до наших норовiв та звичаiв не е звиклi». Саме злочини росiйських вiйськовикiв, якi залишалися абсолютно безкарними, а також зневага росiйських воевод до козацьких звичаiв, на думку Д.