Дем'ян Многогрішний

Многогрiшний буде першим iз гетьманiв, хто вiдчуе на собi дiю цього механiзму дострокового усунення з посади.

Чимало пунктiв «Глухiвських статей» мiстили вже, так би мовити, стандартнi обмеження украiнськоi автономii, закрiпленi ще в «Переяславських статтях» 1659 р. Ю. Хмельницького та «Московських статтях» 1665 р. І. Брюховецького. Серед таких обмежень i заборона гетьману мати дипломатичнi вiдносини з iноземними державами. Так, у дванадцятому пунктi украiнцi прохали, «щоб звелено було iм приймати вiд навколишнiх государiв усiлякi присильнi листи i читати, а прочитавши, вiдсилати до великого государя, а вiд себе iм до них писати».

У вiдповiдь «великий государ, його царська пресвiтла величнiсть, указав вiдмовити в тiй статтi гетьману i всьому вiйську, тому що давнiшому гетьману Богдановi Хмельницькому та iншим гетьманам, хоч вони були гетьманами обох бокiв, не велено було нi з якими государями чинити спiлкування, бо вiд того в малоросiйських мiстах чиниться великий розлад». Те, що Б. Хмельницький не мав права пiдтримувати дипломатичнi вiдносини з iноземними державами, було, звичайно, неправдою: i мав, i пiдтримував. Однак, як зазначалося вище, поняття про козацькi «права i вольностi» за часiв гетьманування Б. Хмельницького на момент написання «Глухiвських статей» було переiнакшене. У пунктi вiсiмнадцятому украiнцi, вочевидь, щось згадуючи зi старих, справжнiх, «вольностей», стверджували: «Ранiше гетьмани спiлкувалися з польським королем, з кримським ханом та з iншими державами, то щоб i нинi мати змогу спiлкуватися про всiлякi справи, що належать до малоросiйських мiст». Однак i таке спiлкування росiйський цар iм заборонив, пропонуючи вирiшувати своi прикордоннi питання з сусiдами через Москву. Якби порушив гетьман цi два зазначенi пункти, царська влада мала б пiдстави для того, щоб застосувати вищезгаданий пункт дев’ятнадцятий про гетьманську «зраду». Певною поступкою украiнцям щодо розглянутого вище питання був пункт сiмнадцятий. У ньому украiнцi прохали: «Коли в царськоi величностi учиниться комiсiя [тобто дипломатичнi переговори. – Т. Г.] з будь-якими государями, чи королiвською величнiстю, чи з кримським ханом i тут згадувалося б про Запорозьке вiйсько, то щоб царська величнiсть ударував, дозволив бути при своiх, царськоi величностi, комiсарах, висланих вiд них, тому що на першiй комiсii iхнiх осiб не було i Запорозьке вiйсько було вiд того в немалiй тузi».