Дем'ян Многогрішний

Ромодановський, як зазначалося, скерував свiй удар саме проти Чернiгова, що його полковник Д. Многогрiшний був зобов’язаний захищати. «Пiд час форсування Ромодановським Десни, – пише далi В. Горобець, – Дем’ян Ігнатович, який з вiйськами перебував тодi поблизу Седнева, наважуеться атакувати противника, але намiри наказного гетьмана наштовхуються на рiзкий спротив частини старшини. Мiж ним i стародубським полковником Петром Рославцем виникае на цьому грунтi навiть серйозна сварка. За таких умов 25 вересня Ромодановський оволодiвае Чернiговом, i наступного дня Многогрiшний пiд тиском старшини розпочинае переговори з царським воеводою про припинення бойових дiй».

Мотиви Д. Многогрiшного тут зрозумiти неважко, адже Руiна у той час, здаеться, вже охопила всю Украiну й дiсталася його Чернiгiвського полку, а чинити опiр великiй росiйськiй армii вiн не мав сил. «Отак у той нещасливий i пагубний час, – писав козацький лiтописець Самiйло Величко, – Нужда з Бiдою, розпростерши своi прапорцi, нищили i внiвець обертали бiдну малоросiйську Украiну, оскiльки з одного боку, вiд Днiпра, виникла з низоднiпровських лугiв манiя, згаданий Суховiй, який зi своiм козацьким та ординським вiйськом, як тiльки хотiв, сваволив i шкодив людям, а з другого боку, вiд Московського царства, знову для помсти, наступав на Украiну iз сильними вiйськами князь Ромодановський: вiн одержав певну звiстку, що Дорошенко вiдiйшов з цього боку до Чигирина.

Перебравшись через рiчку Десну, вiн приходить пiд Чернiгiв, де, спаливши частину нового мiста, прийшов до згоди i поеднався пiсля недовгого военного змагання з тодiшнiм чернiгiвським полковником Дем’яном Ігнатовичем Многогрiшним».

Отже, «пiсля недовгого военного змагання» Д. Многогрiшний пiддався росiйським вiйськам. Мало того, як зазначае В. Горобець, «прагнучи припинити кровопролиття», Дем’ян Гнатович був ладен знов прийняти росiйське пiдданство й «уповноважив своiх представникiв на вельми далекосяжнi поступки московськiй сторонi», аби завершити вiйну.

Але тут Лiвобережну Украiну врятував П. Дорошенко, кинувши частину своiх козакiв разом з татарами проти вiйськ Г. Ромодановського, що поспiхом залишив Украiну. це дозволило Д. Многогрiшному, незважаючи на те, що татари та козаки П. Дорошенка повернулися на Правобережжя, говорити про росiйське пiдданство вже на iнших, набагато кращих для Украiни, умовах.