Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття

вiддiли);

• органiзацiя працi службовцiв Киiвськоi мiськоi Думи та Управи (розпорядчий, фiнансовий, секретарiат, вiддiл охорони працi, рахунковий, концесiйний вiддiли);

• ведення загального дiловодства органiв мiського самоврядування (секретарський вiддiл).

Усi члени управи, канцеляристи, секретарi й найманi технiки були прямо пiдпорядкованi мiському головi. Розпорядчий, розрахунковий i секретарський вiддiли складали звiти думi та губернатору. Взаемодiя мiського самоврядування i губернатора здiйснювалася саме через управу, а тому ii роль суттево зросла.

З 1889 року в Киевi iснував навiть аналог сучасного довiдкового бюро. Це адресний стiл. До його функцiй входило:

• ведення спискiв жителiв мiста Киева старших за 14 рокiв;

• безкоштовне надання всiм органам влади й посадовим особам за iх вимогою вiдомостей про мiсце проживання в мiстi Киевi осiб, якi перебувають у розшуку, а в разi вiдсутностi – про час iх вибуття з мiста;

• надання платних довiдок такого самого характеру всiм особам, якi iх потребували.

Видача приватним особам довiдок з адресного столу вiдбувалася щодня в приймальнi години. На випадок виникнення екстреноi ситуацii в адресному столi працював черговий, який видавав потрiбнi довiдки. Довiдки не були безкоштовними – за видачу стягувалася плата 5 копiйок.

Мiськi голови

Особа мiського голови багато важила для ефективностi самоврядування. А надто в Киевi. Потрiбно було вмiти знайти баланс мiж мiською думою, цивiльним губернатором i генерал-губернатором.

Нелегка справа. Тут потрiбна була людина авторитетна, досвiдчена, розумна. Киiвськi мери початку XX ст. по-рiзному справлялись, але всi вони вартi бодай побiжноi згадки.

Важливо розумiти, що на зламi XIX–XX ст. на посади мiських голiв i гласних почали обирати активних мiських дiячiв, iз вищою освiтою, було серед них багато таких, якi досягли поважного соцiального статусу не завдяки походженню, а завдяки власнiй працi. Їхня мета полягала в розвитку й покращеннi життя в Киевi, в цьому вони вбачали свою мiсiю, нехай як пафосно це звучить.

У дореволюцiйнiй частинi XX ст. Киiв очолювали всього двое: Василь Проценко – у 1900–1906 рр. та Іполит Дьяков – у 1906–1916 рр.

Василь Проценко (1844–1917?) – киiвський мiський голова у 1900–1906 рр. Походив з дворянського роду, оскiльки його батько був церковним настоятелем, отримав частково духовну освiту – закiнчив семiнарiю. Пiсля – медичний факультет Киiвського унiверситету (1870).