Іван Мазепа

Дорошенко i тисячi iнших старшин i козакiв, йдучи за геополiтичним вибором Гетьманщини.

У будь-якому разi, роблячи в кiнцi 60-х рр. XVII ст. свiй вибiр на користь козакiв (що взагалi-то було природним наслiдуванням сiмейних традицiй), Мазепа ставив себе в непросту ситуацiю. У нього були молодiсть, сили й вiйськовi навички – непоганий багаж, щоб починати кар’еру у Вiйську Запорозькому. Жан Балюз вiдзначав його «велику вiйськову вiдвагу». Документи донесли до нас чудовий епiзод, як Мазепа пiд час поiздки до Москви пiддався нападу розбiйникiв, але вправно зумiв вискочити в них з-пiд носа[45 - «І в той деревне учинился пожар.

И те де люди, покиня ево побежали однимать пожару, а он де в то время с товарищи того двора уехали верхами». – Росiйський Державний Архiв Давнiх Актiв (далi – РДАДА). – Ф. 229. Оп. 1. № 141. Арк. 76.]. Здатнiсть не втрачати голову в критичнiй ситуацii – вона або е, або ii немае зовсiм. Холоднокровнiсть i особиста мужнiсть були властивi Мазепi, зокрема й у полiтицi. Але сили i спритностi було явно нежлстатньо, щоб добитися життевого успiху. З його честолюбством i амбiцiями такий шлях був занадто довгим i уразливим. І Мазепа прийняв рiшення, що вiдразу мiняло його статус: приблизно в 1668 роцi вiн одружився з удовою Ганною Фридрикевич, старшою його за вiком i з двома дiтьми. Значною перевагою Ганни були ii родиннi зв’язки. Батько – Семен Половець – знаменитий козацький старшина, полковник бiлоцеркiвський ще при Богданi Хмельницькому. У кiнцi 60-х рокiв XVII столiття вiн мав звання генерального осавула, а потiм i суддi в Петра Дорошенка. Перший чоловiк Ганни (вiн загинув десь у 1665 роцi[46 - Принаймнi у кiнцi листопада 1664 року С. Фридрикевич був живий i пiдписував iнструкцiю козацьким послам на сейм. – Украiна модерна. 1999—2000. № 4—5. – С. 407.]) – Самуiл Фридрикевич – був бiлоцеркiвським полковником у Тетерi, а потiм у гетьмана С. Опари. Рiдна сестра Ганни була дружиною Дорошенка[47 - Цей факт про те, що друга дочка С. Половця була у шлюбi за П. Дорошенком, наводить американський дослiдник козацькоi генеалогii Г. Гаецький. У новiтнiй працi про старшинськi роди В. Кривошеi говориться тiльки про двох дружин (дочки Яненка-Хмельницького та Єропкиноi). В. Степанков говорить про трьох дружин, не називаючи iх поiменно. Тому вважаю, що данi Г. Гаецького достовiрнi. – G. Gajecki. The Cossack Administration of the Hetmanate. Harvard, 1978. V. 2. P 571.].