Іван Мазепа

Царiвна Софiя – це ще один мiф традицiйноi росiйськоi iсторiографii[107 - Хьюз Л. Царевна Софья.],згiдно з яким усi попередники Петра найчастiше виставлялися поборниками варварства. Насправдi вже той факт, що фаворитом Софii, ii найближчим сподвижником став саме Василь Голiцин, прихильник «захiдноi iдеi», вiдповiдним чином характеризуе i саму правительку.

Софiя познайомилася з Голiциним пiд час хвороби Федора Олексiйовича: вiн – його найближчий боярин, автор реформ i проектiв, вона – улюблена сестра, що нiжно доглядае за братом.

Правда царiвна була не просто «сестрою». Це була талановита, честолюбна молода жiнка, що жадала вирватися з «терему» й отримати владу. Прекрасний оратор, тонкий полiтик i мужня людина[108 - Богданов А. П. Первые российские дипломаты. М., 1991. С. 36.]. Вважаеться, що ii учителем був знаменитий бiлоруський полемiст (тiсно пов’язаний з украiнським духовним вiдродженням) Симеон Полоцький, що проповiдував, мiж iншим, вiльне становище жiнки. Саме з його легкоi руки при дворi Олексiя Михайловича з’явився театр та iншi «захiднi» нововведення. Бiльшiсть iсторикiв, починаючи з С. Соловйова, вважають незаперечним факт любовного зв’язку Голiцина з царiвною. Сучасники подiй так i писали, що Голiцин був «ii голантом», i що про це «все государство ведало»[109 - Архив Куракина. Ч. I. С. 54.]. На наш погляд, листи, що збереглися, i роль всесильного фаворита, яку вiдiгравав при дворi Софii князь, не залишають сумнiвiв у цьому[110 - Наприклад, Софья писала в листi до Голiцина пiд час Кримського походу: «как увижу в объятьях свих тебя» i визнавала «я верна грешная пред Богом и недостойна». – Устрялов Н. История царствования Петра Великого. Т. 1 Спб., 1858. С. 382—384. У зв’язку з цим, сумнiви, висловленi Л. Х’юз про характер взаемовiдносин Софii й Голiцина, виглядають просто як спроба вiдiйти вiд старих шаблонiв.].

Симеон Полоцький.

Лiтографiя 1818 року

Жiнка, що вирвалася з терема, зробила собi фаворитом одруженого чоловiка, не втратила голову в морi кровi, пролитоi стрiльцями, – безумовно, була явищем видатним у допетровськiй Русi.

Безперечно i те, що зiрка Голiцина з оголошенням Софii правителькою засяяла в усьому блиску. Як писав сучасник подiй боярин А. Матвеев, «боярин князь Василий Васильевич Голицiн вступил в великую ее, царевину, и в крайнюю к ней милость»[111 - Записки А. Матвеева. // Рождение Империи. М., 1997. С. 400.].