Іван Мазепа

Лiвобережжя, Киiв (а також правобережнi Трипiлля, Стайки, Василькiв) i Запорожжя залишилися за Москвою, Киiвщина (вiд Стайок до Чигирина) перетворювалсь в нейтральну незаселену зону, Волинь i Галичина вiдходили до Польщi (хоча за Бахчисарайським миром вони вiдходили до Росii), Подiлля залишалося пiд турками. Москва вступала у Священну лiгу.

Росiйськi iсторики зазвичай оцiнюють Вiчний мир як великий дипломатичний успiх Голiцина, польськi – як свою велику поразку, а сучаснi украiнськi – як нацiональну трагедiю Украiни.

Слiд поставити питання: чи можна було змусити Яна Собеського (який ридаючи пiдписав договiр у Львовi) пiти ще на великi поступки i вирвати хоч би частину Правобережжя, на чому наполягав Самойлович? Адже Собеський щойно зазнав поразки в Молдавii i знаходився в скрутному вiйськовому становищi. Чи, може, Голiцин керувався виключно прагненням стати «захiдним союзником», увiйти до Священноi лiги й уславитися визволителем християн? Хитке положення фаворита, та й самоi правительки, вимагало значних подвигiв.

Борис Шереметев.

Невiдомий автор. Початок XVIIІ cт.

Самойлович був розлючений. Заборонив служити в церквах подячнi молебнi з нагоди миру, при всякiй нагодi висловлювався негативно про договiр i про його можливi наслiдки. Кiнець кiнцем, Неплюеву було велено зробити Самойловичу догану. Гетьман злякався i просив вибачення, яке формально було прислано, але насправдi Голiцин ще бiльше затаiв злiсть на Самойловича за протидiю своiм планам.

А що ж Мазепа? Як ставився до перспективи «воювати Крим» вiн, що вiдмiнно знав i польський i турецький свiт, що особисто спiлкувалося з мiсцевою знаттю i знав iх традицii? Якщо брати до уваги подальшу полiтику Мазепи-гетьмана, то вiн не вiрив полякам, мрiяв про повернення Правобережжя i вважав, що Крим завоювати не можна, але воювати з Туреччиною i вийти до Чорного моря – можна.

У цьому його думка збiгалася з думкою iншого вiйськового експерта – Гордона.

Тепер наступним кроком пiсля Вiчного миру для Голiцина повиннi були стати вiйськовi дii проти Порти.

Починаеться перший Кримський похiд. Очолив його особисто князь Василь.

Попри те, що деякi iсторики схильнi вважати похiд мало не першим успiхом росiйських царiв на пiвднi[136 - Наприклад, А. П. Богданов вважае, що перший Кримський похiд був надзвичайно корисним для союзникiв. – С. 56—57.], у бiльшостi своiй iсторiографiя одностайна у своiй негативнiй оцiнцi. Сучасникам походу його провал теж був очевидним.