Іван Мазепа

7 липня в козацькому обозi вiйськ, що поверталися, над рiчкою Кiльченню складаеться «доношение», яке вiддають «у руки» Голiцину. Вiн термiново посилае його в Москву з супровiдним листом. 12 липня в табiр Голiцина прибув посланець правительки Софii – сам Ф. Л. Шакловитий [147 - Шакловитий «урочисто запитав у боярина та його товаришiв, а також улюдей усiх чинiв про iх здоров’я звичайним i наймилостивiшим чином, вихваляв iх службу i спонукав додавати найбiльшi старання i надалi». Гордон П. Дневник 1684—1690.

С. 144.]. 16 липня табiр стае над рiчкою Коломак. Туди 17 липня прибувае гонець з указом вiд Софii заарештувати Самойловича й обрати нового гетьмана[148 - Грамота «царiв» i правительки Софii вiд 17 липня 1687 р. – СГГИД. Ч. IV. № 186. С. 542—543.]. Виконання доручалося Голiцину, «как господь бог вразумит и наставит». Князь оточив двома московськими полками гетьманський похiдний двiр[149 - Величко С. Летопись. Т. III. С. 14.], а Кочубей доповiв про готовнiсть змовникiв. Самойлович здогадався, що вiдбуваеться, провiв нiч у молитвах, очiкуючи свою загибель, а вранцi, одягнувшись, за виразом Величка, як годиться перед смертю, перейшов у похiдну церкву. Саме туди явилася генеральна старшина з полковниками. Вуйца Волошин[150 - Величко С. Летопись. С. 15. У Невiля цю фразу сказав Д. Райча. – С. 494.] вимовив знамениту фразу: Пане гетьман, тебе вимагае вiйсько. Гетьмана посадили на дерев’яний вiз i повезли в стан Голiцина.

Перш нiж приступити до обрання нового гетьмана, Голiцин чiтко визначив правила гри.

Очевидець подiй так i пише: «Головнi з козакiв прибули до генералiсимуса i слухали читання статей, на яких присягали колишнi гетьмани, – бiльшiсть тих, що обумовленi за Глухiвським договором; деякi також були доданi, а iншi розширенi до бiльшоi честi, влади i верховенства царського уряду над козаками, на що всi погодилися»[151 - Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.].

Тепер слiд було зайнятися виборами нового гетьмана. Хотiли послати за духовенством i козаками в найближчi полки.

Але несподiвано обстановка ускладнилася. Стали доходити вiдомостi про бунти. У Гадяцькому полку вбили полковника. Тягнути з безвладдям було не можна. 24 липня ввечерi зiбралася старшина, щоб з’ясувати волю Голiцина. Вiн указав на Мазепу[152 - Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.]. Можна не сумнiватися, що i Кочубей i Борковський були розчарованi. Але як сперечатися, коли навкруги стояли росiйськi стрiльцi.