Іван Мазепа

І, нарештi, Голiцин вирiшив вiдмiнити систему «оренд», введену Самойловичем у 1678 р. Вiдповiдно до неi винокурiння, шинкарства, а також дiгтярна i тютюнова торгiвля, i млини вiддавалися на вiдкуп орендарям[158 - Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далi – Акты ЮЗР). Спб., 1878. Т. ХIII. № 163. С. 717—718.], якi давали гетьманськiй казнi величезнi прибутки[159 - За свiдченням Самойловича, оренди тiльки з Лубенського полку давали 17 000 злотих.]. На цi грошi, зокрема, утримувалися найбоездатнiшi найманi охотницькi полки.

На довершення усiх цих реформ князь Василь декларував в Коломацьких статтях початок процесу «русифiкацii» (у дусi декларацiй Катерини II в 60-тi роки XVIII столiття). Гетьмановi пропонувалося «народ Малороссийский всякими мерами и способами с Великороссийским народом соединять», при цьому слiд було не допускати «голосов таких», що Украiна е Гетьманщиною, а не просто частиною «Их Царского Пресветлого Величества Самодержавной Державы».

У цьому положеннi статей уперше явно оголошувалося прагнення царського уряду перетворити Украiну на область на звичайних правах, що входить до складу Росiйськоi держави.

Титульна сторiнка Коломацьких статей.

25 липня 1687 року

Єдине, чого досягла старшина, це гарантiй вiйськового захисту. Факт цей вирiшальний для розумiння трагiчних подiй фiналу гетьманства Мазепи, а тому слiд його особливо пiдкреслити. У статтях говорилося, що в разi наступу на Украiну ворожих або Заднiпровских вiйськ, царi повиннi були посилати на допомогу «скорые посылки».

Особливо пiдкреслювалося: «и не так как прежде сего бывало, что войско Запорожское писало, прося себе о скорых посылках», а вороги тим часом Украiну «до последней пагуби привели и изнищали». Це прохання було повнiстю задоволене i обiцяно «войско Запорожское и Малороссийской народ держать в милости своей государской и от неприятеля во всякой обороне».

Зрозумiло, стаючи гетьманом тодi, на Коломацi, Мазепа не мав можливостi змiнити статтi.

Вiн мiг не прийняти булаву. Або прийняти, а потiм домагатися iнших умов. Надалi. Мазепа вибрав друге.

Голiцин, добившись у Коломацьких статтях таких досягнень, не позбавив себе i щедроi нагороди. У вiдповiдь на прохання гетьмана i старшини передати майно Самойловичiв у вiйськовий скарб, князь Василь вирiшив вiддати тiльки половину, а другу забрав у царську казну.